Фольклор

Був один музика. Жінка його вмерла, а він дуже журився за жінкою і пішов з того смутку в ліс. Взяв торбу, а в торбу скрипку, хліба трохи і ходив по лісі щось два дні.

Весняного дня король вивів своїх вельмож на поле, щоб бачили, як селяни сіють кукурудзу і садять картоплю. Коли панство досить находилося й хотіло відпочити, зустріли орача, котрий спинив воли й, сидячи на плузі, потягував люльку.

Був лісник. Він мав три сини. Захворів лісник і відчуває, що скоро умре.

Полізли розумні аж на самий вершок дуба і сидять, а Іван і собі лізе, а за собою і ступу тягне на дуба. Виліз, сидить і ступу держить.

Був собі чоловік та жінка, і була у них пара волів, а у їх сусіди — віз. Ото як прийде неділя або свято, то хто-небудь бере волів і воза та й їде чи до церкви, чи у гості, а на другу неділю — другий, та так і поділялись.

Набридло зайцеві погане його життя, чоловік кривдить, орел хапає, і навіть сова дере.

Пес украв був одного разу чималий кусень смачного м'яса і утікав з ним чимскоріш.

Сидить дядько на пеньку і їсть хліб.

Жив собі дід та баба. Посилає баба діда на заробітки. Спекла йому коржик. Дід поклав за пазуху та й пішов.

Як жив собі дід та баба, і розвели вони семеро овець.

Розмовляли одного разу вовк з вовчицею.

Голодний вовк шукав собі здобичі. Забрів у село, куди не поткнеться — скрізь ворота зачинені і собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайньої хати, став біля вікна і слухає.