Легенди

Було це в те врем’я, коли землю ніхто не ділив, не міряв, а людей ніхто не рахував. Земля була пряма та рівна, куди не глянь — красота неоціненна від обрію до обрію. Річки, як стрічки сині на зеленій плахті лежать, а квіток, як на вишиванці...

Називалася наша річка Липа. Бо там, де випливає, поміж берегів завжди росли і ростуть старі липи...

Собака завжди женеться за котом тому, що колись собаки написали листа в Рим до папи римського...

Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було видно. Зеленіла вона шовковими травами, вічнозеленими смереками та ялинами, могутніми буками і яворами. Долиною текли потічки та річки, багаті на форель та іншу рибу....

Було це дуже давно, у часи, про які вже втратилася згадка. Коло виходу з-поміж гір на широку рівнину Дунайської долини швидкоплинної річки Латориці, оселився зі своїм військом чужоземний князь...

Колись давним-давно правив поліським краєм скупий і загребущий князь. Пообкладав свої села такими податками, що люди жили в дуже великій бідності...

Наділила Любаву доля хистом великим, вміла дівчина лікувати людей. Скаже слово і затягуються страшні рани, і сліпі стають зрячими, і порубані,..

народна легенда Поділля про появу криниці-журавля

українська народна легенда про походження назви калини

українська народна легенда про соловейка

Було це давно-давно, коли ще на нашу землю нападали кочівники-печеніги. В одному місті жили дуже вродливі дівчата. Хороводи водили, пісень співали. Побачили це печеніги і вирішили захопити дівчат у полон. Підстерегли вони, коли загін воїнів залишив місто і пішов у похід, та й оточили місто з усіх сторін... 

Давно-давно це було. Ще тоді, коли земля України не знала біди й злигоднів, коли співучий її народ мирно сіяв хліб і радо зустрічав кожного, хто приходив з добром. Ця родюча земля з луками зеленими, лісами багатими, ріками голубими, людьми сильними приваблювала чужинців з півночі...