Пес украв був одного разу чималий кусень смачного м'яса і утікав з ним чимскоріш.
Прибіг він на кладку, що лежала над глибоким потоком, і тримає сильно м'ясо в зубах. Ідучи помалу через кладку, глянув у воду чистого потоку і побачив у воді самого себе, а думаючи, що то якийсь інший пес з великим куснем м'яса в зубах, хотів йому і те м'ясо видерти. Став на кладці, наїжився, гаркнув, а м'ясо йому із зубів хлюп у глибоку воду і пірнуло на саме дно.
Так зажерливий пес і своє м'ясо втратив, і чужого не дістав.
Так часто і між людьми буває. При своїй захланності тратять своє і чужого не дістануть.