Фольклор

Прибіг, вовк до села і каже псові:
— Давай будемо друзями.

Раз ведмідь бродив по лісі і побачив чоловіка, який гнув дуги.

Перед однією печерою, в якій ночував ведмідь, було одне велике дерево, що, ростучи та товстіючи, щораз більше заступало вхід у печеру.

Іде заєць, зирк — аж стоїть бутель горілки... Напився до нестями, ліг та й спить.

Зустрівся вовк з пацюком та й каже вовк до пацюка: «Я тебе маю з'їсти». Пацюк каже до вовка: «То моя справа».

Один чоловік украв у другого капусту. Той пішов жалітися в управу, каже, що Онисько украв капусту. Прийшов і Онисько в управу і заперечує, що не брав капусти.

Пси мали справляти кумашню. Але то дуже давно було. Вже всього накупили, тільки забули перцю купити

Довго жили собаки самі собі так, як і досі ще живуть вовки, аж поки не народився такий собака, якому не сподобалося вільне собаче життя.

В одному лісі був такий великий полоз, що на цілу околицю виїдав людей, і що до нього з гармат стріляли, а його жодні кулі не брали.

Один чоловік піймав соловейка і хотів його з'їсти.

Було це дуже давно. Жив бідний чоловік, мав жінку і повну хату дітей. Та діти ще нічого не знали робити.

Це скоїлось давно-давно, ще як скоро утворився світ.