Фольклор народів світу

      Жили-поживали три бабусі. Якось їм дуже захо­тілося поласувати пухкеньким млинцем. Отож вирі­шили спекти. Одна бабуся принесла яйце, друга — молоко, а третя — борошно й олію. Господині швиденько замісили тісто й поставили в розжарену пічку.

   За давніх часів привчали люди всяких тварин, щоб стали свійськими і допомагали в роботі. Пес споконвіку був вірний своєму господареві, чесно йому служив, і через це отримали собаки від людини грамоту, писану на овечій шкурі, що вони одні мають право супроводжувати своїх хазяїв у дорозі, служити їм, як уміють, і стерегти їхню хату і двір.

Надумали якось вовк і лисиця податися разом у гори на полювання. Ходили, блукали по горах і долинах, та ніде нічого не вполювали. Тоді спустилися вони з гір і пішли полями.

    Був собі хлопчик, який пас овець. Раз у раз видирався він на пагорб і кричав: «Допомо­жіть! Вовк!»

Багато риби живе в Балтійському морі. Є там осе­ледці, камбала, тріска, лосось, угрі, салака — всіх не перелічиш. Одного разу серед балтійських риб розне­слася чутка: звірі й птахи вибрали собі короля.

Один чоловік мав гарний виноградник. Біля виноградника лежала купа каміння, де жила велика змія.

На всю Лідію славилася Арахна своїм мистецтвом. Часто збиралися німфи зі схилів Тмол і з берегів золотоносного Пактола милуватися її роботою. Арахна пряла з ниток, подібних туману, тканини, прозорі, як повітря. Пишалася вона, що немає їй рівної на світі в мистецтві ткати...

У сиву давнину жили по сусідству багатий і бідний. Якось по весні бідняк попрохав багатія позичити насіння ріпи, щоб засіяти своє поле. Багатій загадав сусідові і йому засіяти лан, а для бідняка дав одну-однісіньку насінину.

Коло далекого Східного моря, у Долині Троянд, біля міс­та Вонсана, жила дуже красива й розумна дівчина. Звали її Ан Ран Дю. Покохали її троє юнаків, троє друзів...

Висунувши голову з гнізда, орлятко побачило безліч птахів, що літають унизу серед скель...

В одному селі жив юнак на ім’я Елай. Хлопець був працьовитим, одначе мав погану вдачу: через дрібницю міг легко втратити спокій, посваритися, наговорити неприємних слів або накричати...

Зустрілися якось і потоваришували шакал та верблюд. Такими друзями стали, що, здавалося, й водою їх не розіллєш. 
    І от одного разу, коли вони, гуляли понад річкою, шакал каже верблюдові...