У двадцять першому столітті ми спостерігаємо за тим, як стрімко розвиваються технології. Одним із проявів цього розвитку являється мережа інтернет. Там ми шукаємо собі друзів зі всіх куточків світу, граємо ігри, слухаємо музику, розважаємось. Однак, виходячи з такої ситуації виникає питання: «Чи можливо замінити справжнє спілкування, спілкуванням в соціальних мережах?» Якщо задуматись над цим питанням, то стає зрозуміло, що знайти однозначну відповідь буде важко. Його варто розглянути під різними кутами.

Перш ніж задатися даним питанням і знайти на нього відповідь, варто звернути увагу на декілька інших питань: чи багато людей на світі день у день живуть рутинним життям? Чи багатьох людей спіткають проблеми з грішми та іншим фінансовим добробутом? Чи є люди, життя яких проходить повз них? Очевидно, що відповідь на кожне із цих питань - так.

Ще з давніх часів люди складали пісні. В них вкладалися переживання, почуття, традиції та побут. Та й в умовах сьогодення, пісня є важливою часткою культури народу. В її словах є можливість побачити минуле, теперішнє, надії на безхмарне та щасливе майбутнє. Без такої складової як пісня, не може існувати жоден народ. Тому, її можна вважати душею нації.

Я дуже люблю кіномистецтво. Мене цікавить акторська гра, ефекти, музичний супровід, режисура, а також наскільки майстерно була відзнята та чи інша стрічка. Тому, я завжди спостерігаю за анонсами нових кінострічок, і намагаюсь їх всіх переглянути. Для мене, перегляд фільму, як своєрідна віддушина, спосіб поглинути в інший світ, проникнути в переживання героїв стрічки, відпочити всією душею. Є багато фільмів, які спонукають до того, щоб людина осмислила певні істини, змінила ставлення до життя на навколишнього світу.

У повсякденному житті ми часто бажаємо рідним, друзям, знайомим щастя, намагаємось знайти його, мріємо про нього. Однак як його можна описати? Яке воно насправді? Я теж не раз замислювалася над цим питанням. Що це – бажання яке сповнилось, стан душі? З роздумів я зробила висновок, що щастя – це радість, позитивні почуття та навіть блаженство, особливий стан, який настає коли здійснюється те, про що людина давно мріяла, до чого довго йшла. Саме це властиво людям – ставити перед собою ціль та наполегливо йти до неї.

Хоч раз в житті, ми замислюємося над питанням: «Для чого людина з’являється на світ?» Ми намагаємося прожити життя так, щоб наступні покоління пишалися нами, а нащадки згадували теплим словом. Для того, щоб бути людиною ми повинні дотримуватись певних суспільних правил – не робити того, про що потім будеш шкодувати, використовувати можливості, що дає нам життя. Людина може назвати себе щасливою тоді, коли в неї є сім’я, вірні друзі, дах над головою.

Людина народжується, живе в суспільстві. Змалку виховуються такі риси як чесність, співчуття, щедрість, доброзичливість. Все свідоме життя ми робимо різні вчинки, нерідко помиляємось й вчимося з власних помилок. Однак, те, як кожен з нас виходить із різних ситуацій дає змогу побачити, наскільки ми цінуємо таке поняття як гідність.

Кожна людина після народження починає пізнавати навколишній світ, потім навчається в школі. Й ось, не встигає вона змигнути оком, коли потрібно визначитись зі своїм шляхом у житті. Вибір дійсно непростий. Насамперед потрібно обрати ціль, в якому напрямку рухатись далі, яку професію обрати. «Ціль людського життя в самовираженні» - так казав всесвітньовідомий письменник Оскар Вайльд. Серед нас є ті, хто змалечку знає ким хоче стати в майбутньому та наполегливо крокує до своєї цілі.

Якщо хтось запитає мене "Що таке Батьківщина?" Я відповім - це те місце, де я народився, де живуть мої рідні та друзі. Щоранку, я відкриваю очі та бачу крізь вікно ласкаві промені сонця, гілочки дерев весною, рясно вкриті квітами, літом зеленими листочками, а восени розмальованими жовтими й червоними барвами. А взимку все вкрите білим пухнастим снігом. Це все вона – моя Батьківщина Україна, моя земля.