Позакласне читання

    Як тільки Господь наш, Творець, поселив на Землі людей, вони відразу почали просити в Бога для себе зручні та вигідні місця проживання...

Говорить якось мороз зайцю:

— Я тебе в одну мить в бурульку перетворити!

поезія Тамари Коломієць

поезія Платона Воронька

Вовк забрався в кошару й украв старого барана. Йде вівця і плаче. Зустріла її коза й питає:

— Чого ти так гірко плачеш?

      Жили-поживали три бабусі. Якось їм дуже захо­тілося поласувати пухкеньким млинцем. Отож вирі­шили спекти. Одна бабуся принесла яйце, друга — молоко, а третя — борошно й олію. Господині швиденько замісили тісто й поставили в розжарену пічку.

   За давніх часів привчали люди всяких тварин, щоб стали свійськими і допомагали в роботі. Пес споконвіку був вірний своєму господареві, чесно йому служив, і через це отримали собаки від людини грамоту, писану на овечій шкурі, що вони одні мають право супроводжувати своїх хазяїв у дорозі, служити їм, як уміють, і стерегти їхню хату і двір.

Надумали якось вовк і лисиця податися разом у гори на полювання. Ходили, блукали по горах і долинах, та ніде нічого не вполювали. Тоді спустилися вони з гір і пішли полями.

    Були собі дід та баба, та такі бідні, що й годі. Ні з'їсти, ні пити — завжди голодні й холодні, працювати вже не могли, бо старі дуже були. Сиділи та сумували, та у віконце позирали, що їм людська ласка принесе.

   Жив собі заможний чоловік, у якого була велика сім'я. Дев'ятеро його синів виросли слухняними та працьовитими, наймолодша ж донька — ледачою та пустотливою.

    Жив раз давним-давно чоловік, який мав кота, гусей та курочку. Як настало літо й сонце добре припекло, гуси зібралися воду шукати. Зустріли курочку.

    Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Відбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділити. Та ще й поділити так, щоб не було кривди ні тому, ні тому, — щоб якраз по правді рівнесенько розділити.