ПЛАТОН ВОРОНЬКО

В ЛІСІ Є ЗЕЛЕНА ХАТА

В лісі є зелена хата,

Там поснули ведмежата.

А найменший — вереда — 

Сивій мамі набрида.

Каже: «Я не хочу спати,

Утечу вночі із хати,

Коли меду не даси,

Риби, сала, ковбаси!» 

«Люлі-люлі, треба спати,— 

Над синком шепоче мати,— 

Як заснеш — тоді усе 

Сон в корзині принесе».

ВСІМ ПО СІМ

Сім хлоп’ят і сім дівчаток —

Років їм усім по сім —

Ранком вийшли на Хрещатик, 

Бо у школу треба всім.

Цілу ніч усім не спалось 

І не снідалось усім.

Одягались, роздягались 

Раз по п’ять або й по сім.

І дівчаткам, і хлоп’ятам 

Не сиділось дома всім.

Треба в школу на дев’яту,

А злетілися у сім.

Біля школи стріли Гриця,

Він скривився, мов кислиця.

— На цукерку. —

Гриць не їсть.

— Що з тобою, любий Грицю?

— Хочу в школу,

Хочу вчиться,

А мені ще тільки шість.

ГОЛІВКА ЯК ДОЛІВКА

Я умилась з милом, 

Прилягла на килим,

І моя голівка

Між квіток — мов квітка,

Як ота найкраща,

Що квітчає килим.

А Банько — ледащо —

Не миється з милом.

І тому голівка 

В нього як долівка.

ДОНЯ 

— Ти помічниця, — 

Матінка скаже. 

Дочка зашариться:

— Аякже.

Встане раненько, 

Личко помиє, 

Ліжко гарненько 

Накриє.

Віничок візьме, 

Вимете хату.

— З мамою скрізь 

Тату.

Вчора уранці 

Ходила з охоти 

В маминій ланці 

Полоти.

Там із барила 

Я воду носила.

Всі говорили: 

«Мила!»

Батько сміється:

— Донечко доню! —

Тисне до серця,

До скроні.

— Ти помічниця 

В хаті і в полі, 

Будеш учитися

В школі.

Виростеш, ким же 

Ти хочеш стати?

— Я — космонавткою, 

Тату.

ІДУТЬ ТРАКТОРИ

Раз, два, три! 

Їдуть трактори.

На переднім тато з братом 

Їдуть плугом степ орати.

Я у братика питаю —

Чи мене він покатає?

Каже братик: «Підростеш,

Сам цей трактор поведеш!»

ЇЖАЧОК-ХИТРЯЧОК

їжачок-хитрячок 

Із голок та шпичок 

Пошив собі піджачок,

І у тому піджачку 

Він гуляє по садку, 

Натикає на голки 

Груші, яблука, сливки. 

І до себе на обід 

Він скликає цілий рід.

КАПІТАН

— Я капітан!

Я капітан! —

Кричить Іван з корита. — 

Через туман 

У океан

Пливтиму знаменито! — 

Корито хить —

Іван у став...

Рибалка ледь його дістав.

— Що, капітан? — 

Мовчить Іван,

Викручує сорочку.

За мить уже через бур’ян 

До ставу котить бочку.

І знов кричить:

— Я — в океан! —

Із нього вийде капітан.

КЕТЯГИ

Важучі кетяги краси 

Галузки вигнули бузкові,

Немов не справжні, а казкові

Суцвіття з перлами роси.

За день обламана, тонка 

Стирчала гілочка бузкова.

Краса — то ноша нелегка,

Коли несправжня,

Не казкова.

КІТ В ЧОБОТЯХ

— «Кіт в чоботях» —

Гарна казка,—

Прочитавши, мовив кіт.

До шевця прибіг:

— Будь ласка,

Чобітки поший як слід.— 

Швець пошив.

Узувся Вася,

Підківками стукотить.

Як до мишки він не крався, 

Та почує —

Зникне вмить.

Кіт в чоботях — це чудово, 

Ще як шпори —

Красень кіт!

Та котові йти на лови, 

Мабуть, краще без чобіт.

КОНИК

Я зробив собі конька, 

Стригуночка воронька.

Взяв запріг його у возик, 

Але він мене не возить.

Попросив би я конька 

На конюшні у Ілька,

Не вербового — Живого,

Та боюсь — впаду із нього

Всім на сміх і на біду... 

Краще з цим у двір піду.

КУЧЕРЯВИЙ БАРАНЕЦЬ

Кучерявий баранець 

Мекав: «Дайте гребінець.

Я гладеньким хочу стати».

І сказала добра мати:

«Не пригладжуй чуба, нащо,— 

Кучерявим бути краще. 

Баранцеві до лиця 

Не вживати гребінця».

Але ти не баранець —

Треба мати гребінець.

ЛИПКА

Я, маленька липка, 

Виросту велика,—

Не ламай мене.

Я медовим цвітом 

Зацвіту над світом,— 

Бережи мене.

Тінь тобі я кину 

У гарячу днину,—

Ти шануй мене.

Від дощу сховаю 

Вранці серед маю,—

Ти полий мене.

Будемо з тобою 

Ми рости обоє,—

Ти люби мене. 

Виростеш за роки, 

Підеш в світ широкий, 

Не забудь мене.

МОЛОТОК

В мене є залізний молоток,

Я його щодня кладу в куток,

Де лежать і пилка, і терпуг, —

Він же їм завжди хороший друг. 

У кімнаті лине його дзвін,

Що співає, що говорить він?.. 

Молоток говорить: «Тук-тук-тук, 

Я найкращий друг умілих рук.

В них я затанцюю, мов живий,

А в руках невмілих я кривий. 

Візьме пухла ручка за держак — 

І звестись не можу я ніяк,

А зведусь, то знову упаду, 

Синяків наставлю, на біду.

Не люблю я зроду білорук,

А в руках умілих: тук-тук-тук».

МРІЯ

Курточка братова 

З буквами РУ,

Станція Сватове 

Аж на яру.

Братик ще спатиме,

Я одягну,

Вийду на Сватове,

В дуду гукну.

Стрілка відхилиться, 

Поїзд майне,

Братик прокинеться — 

Змінить мене.

НЕ БУДЬ КОЗОЮ

Іде коза,

Стоїть лоза,

Густа, рясна, зелена. 

«Яка краса! —

Кричить коза.—

Ця вся лоза для мене!»

І у кози 

Аж дві сльози 

У радощах повисли. 

Тріщить лоза,

Гризе коза

І всю красу погризла.

І ти, мала,

Що в сад пішла 

Ранковою порою,

Не рви квіток,

Не псуй гілок,

Не будь, мала, козою.

НІКОЛИ НЕ ХВАЛИСЬ

Хвалився кіт,

Що він убрід 

Дніпро перебреде.

Та як пішов —

І не прийшов,

Нема кота ніде.

І ти ніколи не хвались,

Коли не можеш — не берись.

ОБЛІТАВ ЖУРАВЕЛЬ

Облітав журавель 

Сто морів, сто земель, 

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

— Де найкращая земля? 

Журавель відповідає:

— Краще рідної немає!

ОЛЕНКА МАЛЕНЬКА 

— Оленко маленька,

Чому ти раденька?

— Бо в мене весела рідня.

— Чому в тебе очі 

Такі голубенькі?

— На небо дивлюся щодня.

— Чому це у квітах 

У тебе сукенка?

— В квітник я ходжу по росі.

— Розумна Оленко,

Чому ж ти маленька?

— Тому я маленька,

Що звуся Оленка,—

Оленки маленькі усі.

ПОМАГАЙ

Через поле, через гай 

Ходить хлопчик Помагай.

Бачить хлопчик: садять сад,— 

Він поміг кінчити ряд.

Вмить приніс відро води 

І полив аж два ряди.

Рій із пасіки пішов,—

Помагай роя знайшов,

Обходивши луг і ліс,

Він в село його приніс.

За селом копали став,— 

Помагай візок дістав.

Цілий день возив пісок,

Аж вищав його візок.

Помагая у труді 

Знають літні й молоді,

Ковалі і мулярі —

Всі радянські трударі.

Ось і ти часу не гай.

Будь, як хлопчик Помагай!

СОН

Прилетіла бджілка до Павла. 

Бджілка, мов сопілка, загула:

— Слухай, мій хазяїне, тобі 

Наші бджоли кланялись в журбі. 

Трудівниць ти зовсім занедбав, 

Десь ти цілі тижні пропадав. 

Вулики замокли на дощі, 

Розрослись на пасіці кущі, 

Затуляють листячком льоток.

Не надійся, Павле, на медок. — 

Так наснилось хлопцеві вночі. 

Ранком він поскошував кущі, 

Вийняв рамки, вистругав дошки, 

Поміняв на вуликах дашки, 

Трутники розчистив, як зумів, 

Навіть стежку віником замів,

Ліг, заснув. І знову до Павла 

Бджілка, мов сопілка, загула. 

Каже: — Павле, друже, молодець! 

Буде в тебе мед і медянець. 

Бджоли трутнів б’ють споконвіків 

І не люблять трутнів бджільників.

СОПІЛОЧКА

В мене є сопілочка-денцівка, 

Тато із Гуцульщини привіз.

Як подму у цю кленову цівку — 

Заспіває, мов пташиний ліс.

Як заграю — засумує тато,

Бо на цій сопілці вигравав 

Партизан, убитий на Карпатах, 

Що йому життя урятував.

У НАС ЗРОБИЛИ ДОЩ

Сонце гріє, вітер віє —

І ні хмарочки ніде,

Наше поле зеленіє,

Бо на полі дощ іде.

Ми побігли подивиться,

Як же так могло зробиться, 

Що ні хмарочки ніде,

А на полі дощ іде.

Там працюють двигуни, 

Гонять воду на лани,

А вода через лійки 

Йде дощем на буряки.

ЧОБІТКИ

В мене є чобітки —

Скороходи.

У садок, до луки,

На городи —

Носять скрізь мене ті чобітки,

Лиш дзвенять по сніжку підківки.

Залетів до ріки 

В перегонці,

Замочив чобітки 

В ополонці.

Мати лає: «Не йди до ріки!»

Я кажу: «Занесли чобітки!»

Я ЗБУДУЮ

В мене є хороша пилка,

Ріже дерево і сталь.

Є цвяшки, червоні брилки,

Скельця світлі, мов кришталь, 

Я збудую школу, залу

І вокзал коло містка.

Й сам поїду із вокзалу 

До бабусі без квитка.

ЯК БАГАТО ЗНАЮ Я 

В мене є книжок багато — 

І новенькі, і старі.

Як піду до школи з татом, 

Всі книжки віддам сестрі. 

Хай вона сама читає 

Про лисичку й журавля. 

Хай вона, мала, узнає,

Як багато знаю я.

 ВЕЛИКДЕНЬ

На столі духмяна паска, 

А круг неї — писанки.

Уділи нам, Боже, ласки

На всі дні, на всі віки!

 Немала у нас родина,

Та молитва всіх єдна.

Хай розквітне Україна,

Як в погожі дні — весна!