ПУХКЕНЬКИЙ МЛИНЕЦЬ (німецька побутова казка)

      Жили-поживали три бабусі. Якось їм дуже захо­тілося поласувати пухкеньким млинцем. Отож вирі­шили спекти. Одна бабуся принесла яйце, друга — молоко, а третя — борошно й олію. Господині швиденько замісили тісто й поставили в розжарену пічку. Коли млинець став пухкеньким і рум'яним, то він несподівано потягнувся на пательні¹, звісився через край і — втік! Бабусі від подиву аж оторопіли.

     Швидко-швидко вузенькою стежиною млинець покотився до лісу. Коли це назустріч — зайчик.

— Гей! Пухкенький, ану, стій! — крикнув вухань. — Зараз тебе з'їм!

— Я від трьох бабусь утік, — усміхнувся рум'яний. — То невже від зайчика-побігайчика не наважуся?

    І помчав далі. Не встиг далеко відкотитися, аж назустріч — вовк:

— Гей! Пухкенький, зачекай! Зараз тобою пообідаю!

— Я від трьох бабусь утік і від побігайчика! — весело крутнувся навколо сіроманця мандрівник. — То невже вовка-зубаня злякаюся?

    І покотився. Аж ось на стежині коза мекає:

— Гей! Пухкенький, ану, стій! Хочу скушту­вати тебе!

— Я від трьох бабусь утік, і від побігайчика, і від зубаня! — сміється-заливається рум'яний. — Не­вже від кози-дерези не сховаюся?

    І, перестрибуючи пеньочки та горбочки, поко­тився далі. Раптом на дорогу вибіг кінь.

— Гей! Пухкенький, зупинися! — заіржав гривастий. — Зараз тебе з'їм!

— Я від трьох бабусь утік, і від побігайчика, і від зубаня, і від дерези! Невже від коня-топтуна не наважуся?

    І покотився далі. Аж назустріч дикий кабан мчить і вищить:

— Ані руш із місця, пухкенький! Хочу тобою поласувати!

— Я від трьох бабусь утік, і від побігайчика, і від зубаня, і від дерези, і від топтуна! — сміється веселун. — Невже від вепра-хрюкана не наважуся?

    І помчав далі. Котиться мандрівник, навколо озирається. Аж назустріч — троє дітей. Бідолашні цілий день гриби збирали, потомилися та зголодніли.

— Млинчику, зачекай, будь ласка! У нас за цілий день крихти в роті не було!

    І тоді пухкенький заскочив дітям у кошик і дозволив себе з'їсти.

1. Пательня — сковорідка.