Позакласне читання

Пси мали справляти кумашню. Але то дуже давно було. Вже всього накупили, тільки забули перцю купити

Довго жили собаки самі собі так, як і досі ще живуть вовки, аж поки не народився такий собака, якому не сподобалося вільне собаче життя.

В одному лісі був такий великий полоз, що на цілу околицю виїдав людей, і що до нього з гармат стріляли, а його жодні кулі не брали.

Один чоловік піймав соловейка і хотів його з'їсти.

Було це дуже давно. Жив бідний чоловік, мав жінку і повну хату дітей. Та діти ще нічого не знали робити.

Це скоїлось давно-давно, ще як скоро утворився світ.

В коморі ловив кіт миші, а пес загавкав.

Молодою зеленою дібровою їхав віз із сокирами. Жахнулися молоді дубчаки від страху, так і гнуться до матері-землі.

Були собі дід та баба бездітні. У піст сніг м'який, діти баби катали із снігу. Дід і каже бабі:
— Ходім і ми, скатаємо бабу собі.

     Каже сніг зайцеві: 
— Чогось мені голова заболіла.
— Мабуть, ти танеш, тим тобі й голова заболіла,— сказав заєць

У одного попа були великі маєтки, і часто хвалився, що краще від нього ніхто не живе, бо він ніякої жури не має.  Дочувся про це цар і дуже розсердився, що як-то може бути, що піп не має ніякої жури, а цар має

Всі свої гроші і коштовності багач складав у одну дуплаву вербу, що росла недалеко від його хати. Одного разу знялася велика буря, і грім ударив у хату цього багача.