ТАМАРА КОЛОМІЄЦЬ

БІБ-БОБИЩЕ 

Жив у торбі на стіні, 

На самісінькому дні, 

Біб, біб, бобище, 

Мідяний лобище. 

Потім з чашки воду пив, 

Білий пагінець пустив 

Біб, біб, бобище, 

Мідяний лобище. 

У пухку ріллю упав — 

Стебельцем зеленим став 

Біб, біб, бобище, 

Мідяний лобище. 

Колихав рясні квітки, 

Пов'язав тугі стручки 

Біб, біб, бобище, 

Мідяний лобище. 

Недарма його садив — 

Сто бобів мені вродив 

Біб, біб, бобище, 

Мідяний лобище. 

БІЖИТЬ ПІВЕНЬ 

Біжить півень з причілку, 

Нагукує лічилку: 

— Раз, два — курчата, 

Три, чотири — зайчата, 

П'ять, шість — гусаки, 

Сім, вісім — їжаки, 

Дев'ять, десять — йде лисиця, 

Нам — ховаться, 

їй — жмуриться.

БІЛЕ ПОЛЕ ПОЛОТНЯНЕ

Біле поле полотняне,

рівно ткане, чисто пране.

А по ньому голка ходить,

за собою нитку водить.

Покрутнеться так і сяк —

зацвіте червоний мак.

Зазирне і там і тут —

василечки зацвітуть.

Застрибає навпрошки —

зажовтіють колоски.

А як пройдеться поволі —

заряхтять листочки в полі.

Біле поле полотняне

рушником барвистим стане.

БРАТИК I СЕСТРИЧКА 

Братик для сестрички 

Чистить черевички, 

Сплів бичка з соломи, 

Склеїв з шишок гнома. 

І тепер по килимку 

їздить гномик на бичку. 

А сестричка, хоч мала, 

Голку й заполоч взяла. 

Вишила два носики, 

Вишила два хвостики 

Ще й двоє оченяток, 

Наче маченяток. 

І вже із сорочини 

Співають дві пташини 

На різні голоси... 

— На, братику, носи!..

БУДУ Я ТЕБЕ ШУКАТЬ! 

Довгі ноги у бузька, 

Куці в жабеняти. 

В'ється стежечка вузька — 

Легко доганяти. 

Раптом ліс -

Верболіз 

Буслу став напереріз. 

Жабеня — навпрошки 

В лозняки 

Та до ріки. 

Та по дну — 

На глибину. 

Бродить бусел по ріці

На мілкому в осоці. 

Каже бусел: 

— Не журюсь! 

Ти сховалось, я жмурюсь! 

Раз, два, три, чотири, п'ять 

Буду я тебе шукать!

БУСЕЛ 

По мочару, по болоту 

Іде бусел на роботу, 

Із купини на купину, 

З трясовини в баговину 

Чалапає, не минає — 

Такі зручні ноги має. 

ВЕДМЕДІВ ТАНОК 

Як зібралися музики, 

Взувсь ведмідь у черевики, 

Туго підв'язався 

Ще й у боки взявся. 

А цвіркун і дві бджоли 

Гопака йому втяли — 

Музика ж троїста!.. 

Глянь на танцюриста! 

Як він колесо крутив, 

Як навприсідки ходив — 

Аж земля вгиналася! 

І найменша комашня, 

І звірина дітлашня 

За боки хапалися. 

Ну й нареготалися! 

ВЕСНЯНКА 

Ішла весна-красна 

У синій хустинці. 

Несла весна-красна 

У скриньці Гостинці. 

Ягнятам — травицю, 

Гусятам — водицю, 

Каченятам — ряску, 

А малятам — ласку.

ВІДЕРЦЕ 

— Відерце, відерце, 

Посріблене денце, 

Скажи, де бувало, 

Кого напувало? 

— Напувало городину, 

Напувало смородину, 

І вербу пелехату, 

І козу бородату. 

І тепер не гуляю — 

Горобців напуваю. 

ВІЗЬМУ ВЕРБОВУ ГІЛОЧКУ 

Візьму вербову гілочку, 

А в ній проріжу дірочку, 

Довкола кору обіб'ю — 

Сюрчка веселого зроблю. 

Легеньку горошину 

Всередину укину. 

Сюрчатиму ходитиму, 

Всіх солов'їв будитиму.

Ану, співайте, солов'ї, 

Дзвінкі співаночки свої! 

За вами розспівається 

Свистілочка моя. 

Ніхто й не здогадається, 

Що свище-заливається 

Не соловей, а я!

ВІТРИСЬКО 

— Чом, вітриську, розходився, 

Хазяйнуєш у саду? 

— Це я в листі заблудився 

І дороги не знайду.

— А навіщо трусиш сливи 

У некошену траву? 

— Бо удався нелінивим, 

Без роботи не живу! 

— Ой вітриську, робиш шкоду! 

Угамуйся хоч на мить! 

— Краще геть піду з городу, 

В чистім полі буду жить! — 

Звісив з тину босі ноги, 

Свиснув — листя полягло. 

І за мить вподовж дороги 

Покурівся за село.

ВІТРЯЧОК 

З цупкого аркуша-листка 

Зроблю верткого вітрячка. 

Ріжки надріжу і загну, 

Гвіздком до палиці припну. 

Хай лопотить на вітерці, 

Немов летить в моїй руці. 

Хурчать крильцята вітрячка,

Немов пропелер літачка! 

ГРІМ-ВІВЧАР 

Вибіг вітер із-за лісу, 

Крикнув громові: — Гульвісо! 

Подивися, де отари, 

Де отари, сиві хмари! — 

Грім насунув шапку-бирку, 

Грім на вітра люто зиркнув: 

— Що тобі до тих отар, 

Як над ними я вівчар! 

Захотів — держу в правиці 

Білі ярки-хмаровиці, 

А в лівиці — хмарунців, 

Кучерявих баранців. 

Захотів — пустив до яру, 

Хоч і маю з ними кару: 

Попобігаю кругом, 

Намахаюсь батогом! 

Поки всіх зберу додому, 

Нароблю багато грому!

ДЖЕРЕЛЬЦЕ 

Джерельце під вербою 

Виблискує водою. 

Прийду до нього й до ладу 

Порозчищаю, обкладу. 

Все дно камінням обмощу, 

В пісок ні краплі не впущу. 

І задзвенить, і заспіва 

Вода джерельна, мов жива. 

Я ж кору одколю з корча 

І з неї виріжу ковша. 

Щоб не поплив у далину, 

Його до стовбура припну. 

Немов маленьке гусеня, 

Попід вербицею щодня 

Він хлюпотатись буде. 

Беріть і пийте, люди!

ЖМУРКИ 

Що за лісом-перелісом 

Зустрілася курка з лисом. 

— Здрастуй, лисе,— каже курка.— 

Нумо гратися у жмурки! 

Навчилась я лічилочки — 

Ховалочки-жмурилочки. 

Мені, курці, сокорити, 

Лічилочку говорити. 

Тобі, лису-лисовину, 

Ховатися у ліщину. 

А Рябкові — йти шукати. 

Ну ж бо, лисе, утікати! 

Лічилочка не проста — 

Залишишся без хвоста!

ЗАДЗВОНИВ СИНЕНЬКИЙ ДЗВОНИК 

Задзвонив синенький дзвоник 

На стеблі. 

Поскакав зелений коник 

По землі. 

Розправляв малі крилята,

Наче птах, 

Він казки поніс малятам 

По світах. 

Копитами по стежинах

Дзвінко бив 

І казки по всіх долинах 

Розгубив. 

Тож на кожній пелюстинці

Між квіток, 

Мов у шапці-невидимці, 

Сто казок. 

Той, хто піде, не вбоїться

По росі, 

Відшукає у травиці

їх усі. 

ЗАЙЧИСЬКОВА ЧЕРЕДА 

Є в зайчиська череда, 

Він за нею нагляда. 

Що корови, що бики — 

То рогаті все жуки. 

Розбредуться хто куди: 

Той — сюди, а цей — туди... 

Біга заєць, перейма — 

Тут нема і там нема, 

Як заґавиться — біда: 

Розлетиться череда!

ЗИМА НА ВОЗІ 

Подивіться — по дорозі 

Торохтить зима на возі. 

Мотузяні віжки смиче, 

Хуртовину в поміч кличе. 

А тим часом хуртовині 

Славно спиться на перині, 

Нагулялась на весіллі 

В молодої заметілі. 

Нагулялась, натомилась, 

Спать надовго завалилась. 

Що тут вдієш! По дорозі 

Торохтить зима на возі. 

Мотузяні віжки смиче, 

Хуртовину в поміч кличе. 

ЇЖАКИ

Два веселі їжаки

Накололи на голки

Всі листки

І сказали:

— Ми — кущі,

Золоті у нас плащі

На дощі.

Два веселі їжаки

Накололи на голки

Всі грибки

І сказали:

— Ми — пеньки,

Наросли у нас грибки,

Як горбки.

Два веселі їжаки

Позгортались у клубки

Під голки

І сказали:

— Ми — грудки

Ну, а може, — будяки...

Ну, а може, — їжаки

Все-таки?..

КАПУСТА 

Поливалко-поливальнице, 

На вгороді помагальнице! 

Набери з криниці 

Свіжої водиці, 

Поливай капусту, 

Щоб клалася густо, 

Щоб вродила головата, 

То буде що шаткувати!.. 

Прийшла осінь по капусту, 

Наробила тріску-хрусту. 

Шаткувала шатківниця, 

Розкладала, як годиться: 

Голови — для діжки, 

А листки — для кізки, 

А качанці — дівчатку, 

Що поливало грядку. 

КАПЕЛЮШНИК БОРОВИК 

Капелюшник Боровик 

Взув новенький черевик 

На єдину ногу 

І гайда в дорогу. 

Закликав-гукав щодуху: 

— Поспішайте по красу! 

Наймодніші капелюхи 

В саквояжі я несу. 

Ці, оранжеві, — лисичкам, 

Ці, крислаті, — для груздів, 

А прим'яті, невеличкі — 

Це для зморшків, для дідів. 

Шив їх власними руками, 

Наділяю задарма. 

Хоч шукайте за морями, 

А доладніших нема. 

Поспішайте по красу — 

Капелюхи я несу! 

Найновіші, найгарніші 

Капелюхи я несу!

КОЛИСАНКА 

Хто це з вечора до ранку 

Грає зорям колисанку 

Цілу ніч? 

То вітрисько на горищі 

В бузинову дудку свище 

Цілу ніч. 

Тільки зорі не дрімають, 

З ним у піжмурки гуляють

Цілу ніч. 

От якби ми не стомились, 

То із ним би веселились 

Цілу ніч.

КОРАБЛІ-КОРАБЛИКИ 

Кораблі-кораблики 

Зроблені з картону. 

Кораблі-кораблики 

Плавають, не тонуть. 

В них вітрила-крилечка 

Білі з парусини. 

В них вітрила-крилечка 

Линуть в далі сині. 

Вітрик-хитрик бавиться, 

Напина вітрила. 

Вітрик-хитрик бавиться, 

Підганя щосили. 

Кораблі-кораблики 

Тільки-тільки мріють. 

Кораблі-кораблики, 

Як лелечий вирій.

КОРІНЕЦЬ 

Корінець, корінець — 

Де початок, де кінець? 

Мов пружина, скручений, 

З деревом розлучений. 

Дідусь надибав корінця 

І погукав:  — Андрійку! 

На що подібна штука ця? — 

А я кажу: — На змійку! 

Дав ножика мені дідусь, 

І я стружу — не одірвусь. 

Тонкий підправив хвостик, 

Зробив голівку плоску, 

їй вставлю очі-камінці,

Язик роздвою на кінці. 

І всі кричать: — В Андрійка,

Погляньте, справжня змійка!

КОТИКУ-ВОРКОТИКУ 

— Котику-воркотику, 

Одягни сорочку! 

— Я не вмію! 

— Котику-воркотику, 

Зашнуруй шнурочки! 

— Я не вмію!

— Котику-воркотику, 

Застебни всі ґудзики! 

— Я не вмію! 

— Котику-воркотику, 

Приміряй картузика! 

— Я не вмію! 

— Як не вміє котик, 

То чи вміє хлопчик? 

— Вміє! Вміє!..

КРАН-ЖУРАВЛИК 

Кран підйомний край дороги, 

Мов журавлик довгоногий, 

Мов журавлик-журавель 

Із небачених земель. 

Поверта до мене шию: 

— Полетів би, так не вмію. 

Хоч багато маю сил — 

Я важкий та ще й без крил. 

— Не журись! — втішаю 

крана. — Скоро я дорослим стану 

І змайструю все як слід — 

Будеш крано-вертоліт!

КРОТІВ БОРЩ 

Кріт наловить дощику 

В решето на горбку 

І наварить борщику 

Сам собі до смаку: 

— Варись, варись, борщику 

В рогозянім кошику — 

Без цибулі і без солі, 

Без ботвини, без квасолі, 

Без картоплі і без квасу, 

Без ніякого припасу. 

Така страва небувала — 

Без полум'я парувала, 

А клекоче! А булькоче! 

Пригощайтеся, хто хоче! 

ЛІТО

Липа, липа зацвіла! — 

Засурмила всім бджола. — 

Гей, злітайтеся, подруги, 

У гайок на край села. 

Там уже не видно віт, 

А лише пахучий цвіт.

Наберем багато меду. 

Вирушаймо у політ! — 

Бджоли з пасіки летять, 

Липі крону золотять. 

І здається, що у липи 

Віти струнами бринять.

ЛУГОВИЙ АЕРОДРОМ 

За селом, За селом 

Луговий аеродром — 

Величезний чорний пень. 

А на ньому цілий день 

Не вщуха робота: 

Вирушають в білий світ 

У небачений політ 

Джмеляки-Літаки, 

Бабки-вертольоти. 

Облітавши все навкруг, 

Приземляються на луг. 

Лиш під вечір стихне гам 

Тихо-тихо стане там. 

Вертольоти й літаки 

Міцно засинають. 

Ліхтарчата-світляки 

На пеньку засяють. 

Світять, світять поміж трав, 

Скільки мають змоги — 

Може, хтось заблукав, 

Не знайде дороги: 

— Ось він, ось він, за селом, 

Луговий аеродром!

ЛУК 

Маю палицю з ліщини 

Рівну-рівну, як струну. 

На кінець петлю накину, 

Лук тугий собі зігну. 

З очерету стріл наріжу, 

Пір'я згублять гусаки. 

На плече я лук повішу 

Та й піду поміж дубки. 

Не мисливець я, а воїн — 

Я несу лише добро. 

Не ховайтесь в неспокої, 

Білченята, у дупло. 

Не втікайте, зайченята, 

Між ожину, в гущину. 

Не стрибайте, жабенята, 

Не лякайтесь, не торкну. 

Вам я також, пташенята, 

Зла ніколи не завдам. 

Щоб в старий пеньок влучати, 

Лук зробив собі я сам. 

Голова сама та плечі, 

Бородатий той пеньок, 

Став, ляка малу малечу 

Коло стежки у лісок.

МАШИНИ 

Погляньте — біжать 

по дорозі машини 

На кожному колесі — 

Гумові шини. 

На кожному кузові — 

Плащик нап'ято. 

Біжать по дощу, 

Як малі дитсадчата. 

Біжать по калюжах, 

Біжать по болоту, 

І шини в них схожі 

На гумові боти.

Їм дуже нелегко 

Самим поспішати, 

Не те, що мені 

На причепі у тата! 

НА ГАЛЯВІ 

На галяві озерце — 

Кришталеве люстерце. 

Туди гриби заглядають, 

Капелюхи приміряють. 

Приміряли, милувались, 

Раптом шурх — і поховались. 

Сироїжки — під листочки, 

Опеньочки — під пеньочки.

А опецьок-боровик 

Забарився та у крик: 

— Сосоночки-красуні, 

Ялиночки манюні, 

Куди хочте сховайте, 

А в козубок не дайте!

НАГІДКА 

Що ромашки — білявенькі, 

Чорнобривці — чорнявенькі. 

А в нагідки така біда, 

Така біда — коса руда. 

Стоїть вона, сиротина, 

Одним-одна коло тину. 

А ромашки дивуються, 

Чорнобривці чудуються: 

— Звідкіля ти, гарнесенька, 

Як сонечко, яснесенька? 

ОСІННЄ НАМИСТО 

У гайок росистий 

Побіжу. 

Для сестри намисто 

Нанижу. 

Із шипшини — 

Червоний разок. 

З горобини — 

Червоний разок. 

А з доспілих 

Жовто-білих 

Горошин — 

Теж один разок. 

І ще разок один. 

Ще й з акації 

Дрібнюсіньких 

Намистиночок 

Чорнюсіньких — 

Два разочки невеличкі.

Щоб для мами 

І сестрички.

ПАДАВ СНІГ 

Падав сніг, 

Сипав сніг. 

Раптом перестав. 

— Чим ти, сніжку- 

Перебіжку, 

На землиці став? 

— Для озимки — 

Периною 

Пухнастою. 

Для ялинки —

Хустиною 

Зірчастою. 

У затишку —

Подушкою- 

Минушкою 

Для зайчат. 

На узвишку —

Ковзанкою- 

Падалкою 

Для хлоп'ят.

ПІВЕНЬ 

Немає пластиліну? 

Дістану добру глину. 

Із неї виліплю курчат 

І півня-забіяку. 

Курчата всі навтікача 

Від півня з переляку. 

Тоді зліплю я квочку 

І посаджу в куточку. 

— Квох-квох! — вона позве малих 

І гордо стане поміж них. 

А півень лапами гребне: 

— Ко-ко!.. Знайду зернята... 

Ану ж бо слухайте мене, 

Бо треба слухать тата!..

ПРАЛЯ 

Ляльчине убраннячко 

Я зберу. 

Ляльчине убраннячко 

Поперу. 

Лийся, водичко, із крана, 

Буде спідничка попрана. 

Лийся, водичко, сріблиста, 

Буде хустиночка чиста. 

Почеплю убраннячко 

На шнурі, 

Посушу убраннячко 

У дворі. 

Сонечко буде світити, 

Ляльчину хустку білити. 

Буде вітрець повівати, 

Буде вбрання висихати.

ПРОМЕНЯТА 

Заглядає сонце в сад 

Між зелене листя. 

Розсипає променят — 

Спритних танцюристів. 

Простеляє по землі 

Золоті доріжки, 

Щоб промінчики малі 

Не бруднили ніжки. 

Як загра музика-джміль 

Золотоголосий — 

Витанцьовують довкіл 

Променята босі.

ПРО НАЙКРАЩИХ 

Найкращі пташенята 

В сонливої сови. 

Найкращі травенята 

В шумливої трави. 

У вітра — найспритніші 

Веселі вихорці. 

У сонця — найясніші 

Гарячі промінці. 

У річки голубої — 

Струмочки гомінкі. 

В дороги степової — 

Стежиночки в'юнкі. 

Лиш райдуга у небі 

Не вихваля синів — 

Такі вони у неї, 

Що не потрібно слів: 

Аж сім найяскравіших, 

Аж сім найвеселіших, 

Аж сім найкрасивіших 

На світі кольорів!

ПРО СНІГОВИКА 

У Дідка Сніговика 

Кочерга замість ціпка, 

Замість носа — бурячок, 

Замість шапки — банячок. 

Сперся він на кочергу 

І ні кроку по снігу. 

А в одлигу позіхнув, 

Кочергою ворухнув, 

Бороду розпушив 

І по стежці рушив. 

— Ти куди оце, куди? 

— А туди, де холоди, 

Де снігів по пояс — 

На Північний полюс. 

Буду жить і поживать, 

Дім із криги мурувать, 

Кочергою у хокей 

На крижині грати 

І морозивом гостей 

Буду частувати.

РАНОК 

Світлий ранок 

В темний ліс 

На сніданок 

Роси ніс. 

По бадиллі, 

По корчах 

У барилі 

На плечах. 

Клен у ранку 

Роси пив, 

Вишиванку 

Покропив. 

Горобинки 

Пригостились, 

Хвартушинки 

Заросились. 

Допивали 

Берестки, 

Повливали 

Сорочки. 

Вибіг вітер 

Із ярів, 

Доки витер — 

Сам змокрів.

СНІГОВА КАЗКА 

Усе засипав білий сніг. 

А з ним — одлига на поріг. 

І ми в дворі, де я живу, 

Зліпили казку снігову. 

Ось ведмідь — товстий дивак — 

Сніжку пробує на смак. 

Ось вовчисько-м'ясолюб 

Зирить — взять кого на зуб... 

Ось лисичка гостровуха 

Гороб'ячий щебет слуха. 

Ось зайчиська куцохвості 

Всіх запрошують у гості. 

А оце — сніговик, 

В цілім світі мандрівник. 

В капелюх його вберем, 

Буде в нас він казкарем!

СТОЇТЬ НОВИЙ БУДИНОК 

Стоїть новий будинок. 

До нього — сто стежинок. 

А в ньому — сто доріжок. 

Там тупця двісті ніжок.

Там сотня голосочків, 

Дзвінкіших від дзвіночків. 

Там всілись на полиці 

Ведмеді і лисиці. 

Там крейсер у куточку 

Пливе по килимочку. 

На стінах — сто картинок 

З героями казок. 

Всі знають цей будинок. 

Він зветься — дитсадок. 

СТРУЧОК 

Заховавсь стручок від мене 

Поміж листячко зелене. 

Половинками двома 

Горошинки він трима. 

Я розлущу: — Йдіть у жменьку, 

А із жменьки — у кишеньку, 

А звідтіль по горошинці 

В ротик Люді і Маринці.

ТИЖНЕВА СІМЕЙКА 

В тижні днів аж цілих сім — 

В дитсадку ми раді всім.

ПОНЕДІЛОК у саду

Листя згріб до ладу, 

Із відерцем у руці 

Побілив стовбурці 

Ще й посіяв квіти, 

Щоб раділи діти. 

А потім всіх нас повмивав 

І разом з нами малював.

А ВІВТОРОК — щедрий день, 

В дитсадок приніс пісень. 

Не знать їх просто сором — 

І ми співаєм хором. 

І хором учимо слова, 

Бо ще збиваємось, бува. 

А ті пісні — про зелен-гай, 

Про наш чудовий рідний край. 

Нас весела СЕРЕДА 

Всіх на гойдалці гойда. 

З нами в піжмурки гуля, 

В «подоляночки» кружля. 

Гра в м'яча! А в квача — 

Швидше всіх навтікача! 

А по обіді в тихий час 

У ліжках присипляє нас. 

А ЧЕТВЕР, ну й четвер  —

На автобусі шофер. 

Він узяв і нас повіз 

На прогулянку у ліс. 

Там виросли сунички 

На грядці у лисички, 

їх невсипущі їжачки 

Нанизують на голочки. 

Та неабихто й П'ЯТНИЦЯ — 

І мрійниця, й вигадниця. 

— Погляньте,— каже дітворі, 

Стоїть ракета у дворі. 

Чого ж дарма вона стоїть? 

Сідайте швидше — і в політ! —

А приземлились... за столи. 

— Ану обідать, щоб росли! 

СУБОТА — куховарка. 

На кухні в неї жарко. 

Вона старається для всіх — 

Пече із вишнями пиріг. 

Це ж іменинник наш Тарас — 

Він пригощати буде нас. 

А ми дамо дарунки — 

Листівки і малюнки.

А НЕДІЛЯ — сплюшка. 

А неділя — сплюха. 

Треба від подушки 

Відтягать за вуха. 

Я ж не буду довго спать — 

З татом в парк піду гулять. 

Гуляю й думаю усе — 

Що новий тиждень принесе?..

УЗЯЛАСЬ ЛОЗИНА БИТЬСЯ 

Це не казка, а билиця — 

Узялась лозина биться. 

Воювала з кропивою, 

Із жалючою і злою, 

Задиралась з будяками, 

Із рогатими жуками, 

З білим цапом бородатим, 

З гусаком старим, цибатим. 

Билась, билась — притомилась,

Коло тину прихилилась 

Та й питається у Гриця: 

— А коли іще нам биться? 

ХИТАЛОЧКА-ГОЙДАЛОЧКА 

Хиталочку-гойдалочку 

Гойдатиму в садку. 

Малесеньку Наталочку 

Присплю у холодку. 

Хить та хить. 

Тихо. Цить. 

Хиталочко-гойдалочко, 

Гойдайся, не скрипи. 

Кричалочко Наталочко, 

Мала сестричко, спи! 

Хить та хить. 

Тихо. Цить. 

Хиталочка-гойдалочка 

Не забавка мені. 

Приспала я Наталочку, 

Вона ж росте у сні. 

Хить та хить. 

Тихо. Спить.

ЧЕРВОНИЙ ПАРОПЛАВ 

Звідкіль у морі синім 

Червоний пароплав? 

А це я парусини 

Червоної дістав. 

Обклеїв рубку нею, 

Тугий каркас обшив, 

Поставив щоглу-рею 

І прапор прикріпив.

Круті борти у нього, 

Високий в нього кіль — 

Супроти шторму злого, 

Що котить гори хвиль. 

Його в морську мандрівку 

Улітку я візьму. 

А доти — вдома тільки 

В похід іти йому. 

Нехай од бухти Столик 

До пристані Диван 

На нім рушає Слоник — 

Хоробрий капітан. 

На морі з полотнини, 

Що долі я прослав, 

Гойдають хвилі сині 

Червоний пароплав.

ЧОБІТКИ 

Стукав-грюкав молоток, 

Танцювало шило. 

Вийшов перший чобіток 

Подивитись мило. 

Чоботарить чоботар — 

Раз! — удар, 

Два! — удар... 

Будуть гарні чобітки, 

Як дзвіночки, підківки. 

Стукав-грюкав молоток, 

Танцювало шило. 

Вийшов другий чобіток 

Подивитись мило. 

Чоботарить чоботар — 

Раз! — удар, 

Два! — удар... 

Вийшли гарні чобітки, 

Як дзвіночки, підківки!

ЧОЛОВІЧКИ 

Поглянь, які із жолудів 

Виходять чоловічки — 

В них круглі шапочки руді 

І загорілі щічки... 

На підвіконня влізуть вмить, 

Де хвора дівчинка лежить, 

Зігнуть пружинки-ніжки 

І пострибають в ліжко. 

Дівча їх всіх порозставля 

І запита: — Ви звідкіля? 

— А нас дістав на дубі 

Хлопчисько білочубий. 

Нам ручки-ніжки поробив 

І на віконце підсадив. 

Такий химерний чоловік — 

Нас залишив, а сам утік!

ЯЛИНКА В ДИТСАДКУ 

Сьогодні в нас ялинка 

В дитячому садку. 

Засніжена хатинка 

Під нею у кутку.

В хатинці на порозі 

Снігурочка сама. 

А Дідуся Мороза 

На святі ще нема. 

І ми, немов сніжинки, 

Кружляєм у танку, 

Ми пісню круг ялинки 

Співаємо дзвінку: 

— Мети, мети, метелице, 

Лети, лети, сніжок! 

Хай Діду пухом стелиться 

Дорога в дитсадок! 

Ніхто і не помітив, 

Як Дід Мороз ввійшов... 

Аж глядь: кладе під віти 

З дарунками мішок. 

Сміється бородатий: 

— Я снігу не топчу! 

Щоб всюди побувати — 

Ракетою лечу!..

Я ПО ВУЛИЦІ ІДУ

Я по вулиці іду, 

Я співаю на ходу, 

І підспівують дерева 

За парканом у саду. 

І вусатий садівник, 

Що вставати рано звик, 

Щось веселе замугикав, 

Поливаючи квітник. 

Підмугикує вода, 

На листочках осіда, 

А проміння у краплинах 

Світлу райдугу гойда.

Я по вулиці іду,

Я співаю на ходу,

І усе-усе довкола 

Вторить пісні до ладу.

Я ХОДИВ СЬОГОДНІ В ЛІС 

Я ходив сьогодні в ліс, 

Я грибів для вас приніс. 

Повний кошик із верхом, 

Ще й накритий лопухом. 

Є у ньому сироїжка, 

І опеньок-тонконіжка, 

І лисичка 

Невеличка, 

І товстий боровичок, 

І засмаглий маслючок. 

А оце ось хто такий? 

Мухоморище старий!.. 

Ти чого заліз сюди? 

Геть із кошика іди!