Фольклор

    Були собі дід та баба, та такі бідні, що й годі. Ні з'їсти, ні пити — завжди голодні й холодні, працювати вже не могли, бо старі дуже були. Сиділи та сумували, та у віконце позирали, що їм людська ласка принесе.

   Жив собі заможний чоловік, у якого була велика сім'я. Дев'ятеро його синів виросли слухняними та працьовитими, наймолодша ж донька — ледачою та пустотливою.

    Жив раз давним-давно чоловік, який мав кота, гусей та курочку. Як настало літо й сонце добре припекло, гуси зібралися воду шукати. Зустріли курочку.

    Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Відбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділити. Та ще й поділити так, щоб не було кривди ні тому, ні тому, — щоб якраз по правді рівнесенько розділити.

Жили собі лисиця та заєць. У зайчика була хатка луб'яна, а в лисички — крижана. От прийшла весна. Лисиччина хат­ка розтанула, а зайчикова стоїть, як і стояла.

Були собі чоловік та жінка, мали вони цапа й барана. І були ті цап та баран великі приятелі — куди цап, туди й баран.

Зустрілись вовк та собака.

Було це чи не було, а зустрілися якось кіт і пес.

Якось голуб став просити дрозда, щоб той навчив його гніздо мостити. Погодився дрізд.

За сімома горами, за сімома ріками жив собі Володар. Мав він трьох синів, кучерявих хлопчиків...

Розказують, що жили собі цар і цариця. Була в них дочка Марійка — гарна-прегарна...

Жили-були маленькі жабенята. Якось організували вони змагання. Їхньою метою було вибратися на вершину вежі¹. Зібралося багато глядачів, які хотіли подивитися на ці змагання і посміятися над їхніми учасниками…