Жив на світі один чоловік. Мав він трьох синів: Михайла — наймолодшого, Данила — середнього та Івана найстаршого.
Коли чоловік помер, то залишив у спадщину свою майстерню, віслюка та старого кота. От зійшлися сини і почали батькове добро ділити:
— Я, — сказав Іван, — візьму майстерню.
— А я, — сказав Данило, — заберу віслюка.
А Михайлові залишився кіт.
Одного разу король дав наказ: майстер, який зробить йому найкращий меч, отримає чотири мішки золота.
От Іван і Данило, порадившись, розпочали роботу. А наймолодшого брата не взяли із собою.
Зажурився Михайло. Побачив це кіт і запитує:
— Чому ви такі сумні, хазяїне?
Хлопець каже:
— Як же мені не сумувати, коли мене брати з собою в майстерню не беруть?
— Не журіться, хазяїне, покладіть мені в праве вухо вербову гілочку і лягайте спочивати.
Михайло так і зробив.
Вранці Михайло побачив поруч із котом дивовижний меч, оздоблений золотом і сріблом.
Настав день, коли король вийшов вибирати собі меч. Йому дуже сподобався Михайлів виріб. Король запитав:
— Хто виготовив цей диво-меч?
Михайло ніяково подивився на свого старого кота.
А той підштовхнув його уперед так, що Михайло опинився посеред площі біля короля й королівни.
Брати аж роти пороззявляли, коли побачили Михайла поруч із королем.
— Дивовижний виріб! — сказав король, — ось твоє золото, як я й обіцяв. Саме твій меч припав мені до душі найбільше.
А Михайло у відповідь:
— Не треба мені золота, краще, якщо на те ваша ласка, віддайте за мене свою доньку.
— За такого вправного майстра, — каже король, — не гріх і доньку заміж віддати.
Наступного дня зіграли гучне весілля, запросили і Михайлових братів, які щиро раділи за нього. А кіт, муркаючи, поважно ходив біля наречених. І жили вони довго і щасливо.
(літературно опрацював Микола Зінчук)
План
1. Брати Іван, Данило і Михайло.
2. Брати ділять спадщину.
3. Наказ короля.
4. Іван і Данило за роботою.
5. Зажурився Михайло.
6. Допомога кота.
7. Диво-меч для короля.
8. Прохання Михайла.
9. Гучне весілля.