ЛИСИЧКА-СУДДЯ (казка про тварин)

    Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Відбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділити. Та ще й поділити так, щоб не було кривди ні тому, ні тому, — щоб якраз по правді рівнесенько розділити.

    Один котик і каже:

— Давай поділимо отак, упоперек!

    А другий каже:

— Ні, розділимо краще вздовж!

    Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. Побачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, зупинилася та й питає:

— А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся?

— Так і так, — розказують котики, — ось не знаємо, як нам краще поділити грудочку сиру.

— Е, — каже лисичка, — це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам поділю!

     Котики й віддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далі й каже:

— Ні, оцей шматочок — більший, треба порівняти!

    Та й над'їла один шматочок.

— А тепер, — каже, — оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було! Не можна ж, щоб котрому з вас кривда була!

    І знов над'їла. Та так рівняла, рівняла, — то той шматочок над'їсть, то той, — поки стало два зовсім маленьких шматочки.

— Ну, — каже лисичка, — оце ж маєте тепер уже зовсім однаковісінькі шматочки, хоч і на важницю¹  покладіть!

— Ну, добре, — кажуть котики, — але ж ти багато нашого сиру з'їла! За що ти стільки нашого добра взяла?

— Як — за що?! — одказала лисичка. — А я ж вас поділила!

1. Важниця — те саме, що вага.