Вправа 1
А. Чому вартість ремонту так суттєво відрізняється?
Треба розрізняти омоніми за́мок (будівля) і замо́к (пристрій для замикання чогось).
Б. Чому важливо правильно наголошувати слова?
Щоб не сплутати тлумачення омонімів.
Вправа 2
І. Бе́шкет, боро́давка, боя́знь, вантажі́вка, вида́ння, вимо́га, вира́зний, віднести́, ві́рші, добу́ток, дові́дник, до́нька, дочка́, дро́ва, завда́ння, залиши́ти, катало́г.
ІІ. Кварта́л, кіломе́тр, кори́сний, ку́рятина, листопа́д, навча́ння, на́чинка, нена́висть, нови́й, обіця́нка, одина́дцять, озна́ка, о́лень, пі́длітковий, пізна́ння, по́друга, поня́ття.
ІІІ. Посере́дині, промі́жок, псевдоні́м, ра́зом, сантиме́тр, сере́дина, сли́на, стриба́ти, текстови́й, течія́, ту́луб, фарту́х, фахови́й, фо́льга, чорно́зем, чорно́слив, шовко́вий.
Вправа 3 Випишіть слова, що мають наголос на першому складі.
Сли́на, граблі, ви́падок, добуток, течія, о́лень, заробіток, бе́шкет, вітчим, о́цет, котрий, дро́ва, а́ркушик, русло.
З перших букв виписаних слів складіть синонім до слова воля.
Свобода.
Вправа 4 Випишіть слова, значення яких залежить від наголосу. Розкрийте лексичне значення виписаних слів.
О́рган (частина організму) — орга́н (музичний інструмент),
ба́тьків (належить батькам) — батькі́в (Р. в.),
за́хват (внутрішнє піднесення) — захва́т (дія),
лу́па (оптичний прилад) — лупа́ (часточки шкіри на волоссі),
по́ра (щілина) — пора́ (часовий проміжок),
су́ма (арифметична дія) — сума́ (сумка).
Вправа 5 Прочитайте діалог і визначте в кожній репліці слово, на яке падає логічний наголос.
— Невже ти без батьків їздив до міста?
— Ні, я там був зі старшою сестрою.
— А коли ти плануєш до Канева?
— Напевно, поїду в серпні.
— А чому саме в серпні?
— Батьки кажуть, що до Тараса Шевченка треба їхати на День Незалежності.
— У цьому є логіка.
Вправа 6
1. Наголос на перший склад падає в слові
В до́нька
2. Наголос на другий склад падає в слові
Б нови́й
3. НЕПРАВИЛЬНО підкреслено букву на позначення наголошеного голосного в слові, позначеному цифрою
В 3 (правильно р́азом)
Вправа 7
A. З'ясуйте лексичне значення виділених слів.
Тоскно (сумно), рудиментарні (залишкові), багви (болото), озерявин (висохле озеро).
Б. Визначте в кожному рядку слово, на яке падає логічний наголос.
Ще назва є, а річки вже немає. Усохли верби, вижовкли рови, і дика качка тоскно обминає рудиментарні залишки багви.
І тільки степ, і тільки спека, спека, і озерявин проблиски скупі. І той у небі зморений лелека, і те гніздо лелече на стовпі. |
Куди ти ділась, річенько? Воскресни! У берегів потріскались вуста. Барвистих лук не знають твої весни, і світить спека ребрами моста.
Стоять мости над мертвими річками. Лелека зробить декілька кругів. Очерети із чорними свічками ідуть уздовж колишніх берегів. |
B. Опишіть своїми словами, як Л. Костенко в поезії зображає природу (її стан, атмосферу), який настрій викликав вірш у вас, яку проблему в ньому порушено.
Ліна Костенко висвітлює проблему збереження водойм.
У вірші йдеться про обмілілу річку. На жаль, від неї залишилась тільки назва.
Твір викликає настрій сумний і тривожний. Він пройнятий болем від непоправної втрати річки.
І свідомий читач розуміє, що мова не про одну зниклу водойму. Кожній людині треба бережно ставитися до довкілля.
Домашнє завдання
1) з наголосом на першому складі |
2) з наголосом на другому складі |
3) з наголосом на третьому складі |
Бе́шкет, ві́рші, до́нька, дро́ва, ку́рятина, на́чинка, о́лень, пі́длітковий, по́друга, ра́зом, сли́на, ту́луб, фо́льга. |
Боро́давка, боя́знь, вида́ння, вимо́га, вира́зний, добу́ток, дові́дник, дочка́, завда́ння, кварта́л, кори́сний, навча́ння, нена́висть, нови́й, озна́ка, пізна́ння, поня́ття, промі́жок, сере́дина, стриба́ти, фарту́х, чорно́зем, чорно́слив, шовко́вий. |
Вантажі́вка, віднести́, залиши́ти, катало́г, кіломе́тр, листопа́д, обіця́нка, одина́дцять, посере́дині, псевдоні́м, сантиме́тр, текстови́й, течія́, фахови́й. |
2.А.Б. Перепишіть вірш, уставивши пропущені літери е та и. Підкресліть слова, на які падає логічний наголос.
Десь на горизонті хмара-хустка
Манить в даль, мов дівчина у сад,
І весни такі пахучі згустки
Розплескалися об голубий фасад.
Дні стоять погожі і привітні —
Розтопилося б і серце кам'яне;
Всі на вулицях — немов знайомі, рідні,
Лиш чомусь не впізнають мене.