Один чоловік украв у другого капусту. Той пішов жалітися в управу, каже, що Онисько украв капусту. Прийшов і Онисько в управу і заперечує, що не брав капусти.
А в управі був збирач податків, він і каже:
— От я впізнаю злодія; беріть ви пояс і йдіть у сіни, а я візьму другий кінець, перекину через двері і буду звідси тягнути.
Всі ухопилися за пояс і держаться, а збирач кричить:
— Узялися усі?
— Уже, узялися!
— Та, кажеться, не усі взялися? — знову кричить збирач.
— Усі узялися! — кричать ті за дверима.
— А той, що капусту украв, хіба узявся? — кричить збирач.
— Та й я узявся, — кричить Онисько.
— А як і ти узявся, то заплати за капусту, а ні — оддай капусту тому, що ти украв у нього, — каже збирач.
Той злякався, не знав, що й казати, і говорить, що помилився. А тоді, через години два, та й признався. Пішли вони всі у корчму, випили могоричу і помирились.
І досі згадують люди того хитрого збирача податків.