ВІЙНА ПСА З ВОВКОМ (казка)

    Прибіг, вовк до села і каже псові:
— Давай будемо друзями.
    Пес друзів не мав і згодився. Почав вовк приходити до нього в гості. Розповідає, що нового в лісі, а сам роззирається по подвір'ю. Подивився і пішов. Пес заснув. Але чує: баран кричить. Пес відкрив очі, бачить: вовк тягне барана з кошари. Пес загавкав. Господар вибіг з хати, вхопив палку і так бив вовка, що той не лише барана лишив, а й сам ледве втік.
    Вовк прибігає до лісу, скликає звірів і виповідає псові війну. Але війна має бути не в селі, а в лісі. Вовк взяв собі ведмедя, свиню дику, лисицю, а пес не має з ким іти воювати. Просив вола — боїться, просив коня — не йде.

     Пес зажурився, а тут підходить до нього півень:
— Чого ти, песику, журишся?
     Пес розповів. Півень скликав гусака, качку, котика — і військо готове. На другий день зібралися, на війну.

     Каже півень:
— Як будете доходити до лісу, то робіть великий гук¹.
     Ще не дійшли до лісу, як пес загавкав, півень закукурікав, гуска ґелґає, качка квакає. Почув ведмідь такий крик і каже.
— Величезне військо йде. Де я подінуся?
     І виліз на дуба. Вовк думає: «Як ведмідь боїться, то що мені робити?» Сховався за корч. Свиня дика зарилася в торішнє листя, а лисиця у нору, під корінь.
     Прийшло псове військо під дуба, і півень запіяв. А звірам здається, що він каже:
— Є вони тут!
     Качка заквакала, а їм здається, що говорить.
— Так! Так! Так!
     Гуска заґелґала, а їм причувається, що питає.
— Де? Де? Де?
    Кіт занявкав, а дика свиня махнула хвостиком, бо комар вкусив. Кіт думав, що це миша, скочив до хвоста. Свиня дика злякалася, що кіт хоче її з'їсти, і втікати. Кіт зі страху вискочив на дуба, а ведмідь думав, що хоче його їсти, і впав на вовка. Вовк утікати. Лис вискакує з-під кореня і драла... Пес за ним. Але не зловив, лише відкусив шматок хвоста.

     Так закінчилася війна. Але між псом і вовком нема миру і дотепер.

1. Гук — тут. сильний шум, гул.