БІЙКА ВОВКІВ ІЗ СВИНЯМИ (казка)

    Зустрівся вовк з пацюком та й каже вовк до пацюка: «Я тебе маю з'їсти». Пацюк каже до вовка: «То моя справа». Тоді скочив вовк до пацюка та й до зашийку; а пацюк вовка за ноги. Як почав шарпати, взяв під себе, ледве вовк вирвався. Як вирвався та й каже:

— Чекай, я тобі покажу; я собі закличу кілька вовків, та й ми тебе роздеремо.

     А пацюк каже:

— Ну, ну, добре.

     Тоді вовк як завив. Прибігло до нього з десять вовків та й кажуть:

— Чого треба?

— Тут я казав пацюкові, що маю його з'їсти, а він мене як лапнув під черево, я ледве вирвався.

      Кажуть вовки пацюкові:

— Ми тебе зараз роздеремо.

      А пацюк тоді каже:

— Що вам з мене одного? Я прикличу зараз ще хоч зо чотири.

     Пацюк як зафоркав, то прибігла до нього цілий гурт свиней. Та й кажуть свині до пацюка:

— Чого треба?

     А пацюк відзивається до них:

— На мене напав лихий звір і хоче мене з'їсти. Може би ви нас розсудили?

      Свині тоді як почали за вовками гнати, як зловили двох вовків, як почали їх рвати, то ті решта вовки як утекли та й кажуть одні до других:

— Чи треба нам такими дурними бути, щоби один пацюк нас десятьох змудрував? Нам на то не було дивитися, що він казав, що я вам прикличу  чотири, щоби мали що більше їсти. Але було нам його розірвати і з'їсти.

      Отже, тепер, вовку, ми тебе маємо з'їсти, що ти не знав, як пристосуватися.