ВОВК ПІД ВІКНОМ (казка)

    Голодний вовк шукав собі здобичі. Забрів у село, куди не поткнеться — скрізь ворота зачинені і собаки дуже злі. Вовк з досади підійшов до крайньої хати, став біля вікна і слухає. На цю пору в хаті дитина репетувала і вередувала. Мати сиділа біля неї, забавляла її. Скільки вона не панькалася з нею, нічого не могла подіяти, дитина не переставала плакати. Баба тоді почала дитину лякати, щоб вона од страху утихомирилась:
— Цить, не плач, а то зараз оддам вовкові. Зараз замовчи! Вовк, візьми Гришу, іди, на, візьми його!
    Вовк зрадів, уже налагодивсь був їсти дитину, думав, що баба подасть йому у вікно. Дитина злякалась, замовкла, тільки зрідка схлипувала, а баба почала його утішать:
— Гриша — розумничок, він не буде плакати, я його не віддам вовкові. Ми вовка проженемо. Іди геть, вовк! Гриша плакати не буде. Іч який, він хоче Гришу з'їсти. Тікай, вовк, від нас, а то як візьму кочергу, так всю голову розчавлю!
    Вовк злякавсь, побіг від хати і думає собі:
— Нема тепер в світі правди; кажуть, що люди розумні, а ніколи не роблять того, що кажуть. Кажуть одно, а роблять, навпаки, зовсім інше.