Фольклор

 Жили колись давно чоловік і жінка. І народився у них перший син, якому батьки дали ім'я Вечірник (бо саме ввечері родила його мати). Минув рік, і однієї опівночі порадувала жінка чоловіка другим сином — Полуночником. А потім, через рік, народився й третій син — Світанок.

Дуже давно в далекому краю жив бідний чоловік. Мав він стільки синів, що не міг їх порахувати. Правда, в той час люди більше, як до десяти, не знали лічити.

 Жив один бідний чоловік.  Було у нього дуже багато дітей. Мав одинадцять хлопців, а дванадцятий уродився. Вже у своєму селі соромився хрестити, бо не мав, що покласти на стіл кумові.

Прибіг, вовк до села і каже псові:
— Давай будемо друзями.

Раз ведмідь бродив по лісі і побачив чоловіка, який гнув дуги.

Перед однією печерою, в якій ночував ведмідь, було одне велике дерево, що, ростучи та товстіючи, щораз більше заступало вхід у печеру.

Іде заєць, зирк — аж стоїть бутель горілки... Напився до нестями, ліг та й спить.

Зустрівся вовк з пацюком та й каже вовк до пацюка: «Я тебе маю з'їсти». Пацюк каже до вовка: «То моя справа».

Один чоловік украв у другого капусту. Той пішов жалітися в управу, каже, що Онисько украв капусту. Прийшов і Онисько в управу і заперечує, що не брав капусти.

Пси мали справляти кумашню. Але то дуже давно було. Вже всього накупили, тільки забули перцю купити

Довго жили собаки самі собі так, як і досі ще живуть вовки, аж поки не народився такий собака, якому не сподобалося вільне собаче життя.

В одному лісі був такий великий полоз, що на цілу околицю виїдав людей, і що до нього з гармат стріляли, а його жодні кулі не брали.