Вправа 1
А. Як називають значущу частину слова, виділену червоним кольором?
Префікс.
Б. Чи завжди перед буквами, що позначають глухі приголосні, потрібно писати префікс с-?
Префікс с- пишемо перед к, п, т, ф, х (кафе «Птах»).
Вправа 2
Спалах, зчіплювач, безхатній, розцінки, спрожогу, зсередини, зчавити, розтлумачити, безкраїй, сточити, зчеплення, нескінченний, схрещений, розчин, сформувати, зшиток, скинути, безправ'я.
Вправа 3 Випишіть слова з пропущеною буквою з.
Зсох, зцідив, зшити, розсіл, безчесність, зцілено, зчистив, зцілити, незчисленний.
З останніх букв виписаних слів складіть псевдонім відомого українського письменника.
Хвильовий.
Вправа 4
1. Префікс з- треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка
Г зсипати, зцілення, зчесати
2. Префікс с- треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка
Б спочатку, сказати, стиснути
3. Літеру с треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка
А схибити, неспроста, скраєчку
Вправа 5
А. Уставте пропущені букви з, с та е, и.
Мандрують байки світом, переходять від народу до народу, і хоча було складено байку дві з половиною тисячі років тому, але вона живе серед нас і сьогодні. Невмирущими виявилися майже всі Езопові байки. Вони переходять від покоління до покоління, звучать різними мовами, але зберігають свою викривальну й повчальну силу. Ми й досі не знаємо, чи й справді Езоп був автором усіх тих байок, які йому приписують. Але він перший байкар, ім'я якого нам відоме. Напевно, байки створювали й до цього, створював їх народ, який був першим байкарем, ще давнішим за Езопа.
Б. Перекажіть байку близько до тексту (письмово).
ЛИСИЦЯ Й ВИНОГРАД
Молода лисиця побачила, що з виноградної лози звисають грона. Вона захотіла дістати їх, але не змогла. Лисиця відійшла й сказала сама до себе: «Вони кислі!»
Так і в людей буває. Коли хто неспроможний досягти чогось, посилається на обставини.
Домашнє завдання
А. Б. Перепишіть речення, уставляючи пропущені букви е та и. Над кожним словом шостого речення надпишіть, якою частиною мови вони є.
Так ходять скрипалі, не сколихнувши музику словами.
Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.
На цямру монастирської кринички схилила осінь грона горобини.
Бігла стежка вдалеч і губилась, а мені у безтурботні дні назавжди, навіки полюбились ніжні і замріяні пісні.
Скільки сніг не лежатиме, а розтанути мусить.
Що (займенник) влітку (прислівник) вродиться (дієслово), то (займенник) взимку (прислівник) згодиться (дієслово).