Твір на тему: «Грегор Замза — людина чи комаха?» за оповіданням Франца Кафки «Перевтілення»

       Перш ніж задатися даним питанням і знайти на нього відповідь, варто звернути увагу на декілька інших питань: чи багато людей на світі день у день живуть рутинним життям? Чи багатьох людей спіткають проблеми з грішми та іншим фінансовим добробутом? Чи є люди, життя яких проходить повз них? Очевидно, що відповідь на кожне із цих питань - так.

      Хто такий Грегор Замза? Ні, не в контексті “людина чи комаха”, а що це за персонаж, що можемо сказати про нього? По сюжету, Грегор звичайний робочий, комівояжер - виїздний торговий представник якої-небудь фірми. Він вже не зовсім молодий, не старий. Просто самотній чоловік, що живе зі своєю сім’єю - літніми батьками та юною сестрою. Його родина не багата й не бідна, є певні проблеми з достатком, але незначні; принаймні прислугу вони собі дозволити можуть. Останнє, тобто достаток, у цій родині забезпечував саме Грегор до свого перевтілення. Це все важливі моменти і далі я поясню чому.

     Розглянемо сам сюжет. В один, нічим не особливий день, Грегор прокидається в своєму ліжку перетвореним в комаху. Що цікаво, це ніяк його не дивує, не вражає, йому лише дискомфортно від цієї ситуації, бо він не може нормально підвестися й вийти на роботу. Робота, забезпечення сімейного добробуту, все про що він думає в ці миті. Він не переживає про те, що став комахою, а про те, що про нього подумають коли побачать таким, наскільки негативно віднесеться до нього начальник, коли зрозуміє його непрацездатність. У цих думках життя і особистість Грегора розкривається перед читачем і ми розуміємо, що він досить хороша людина, з хорошими мотивами, прогодувати сім’ю, забезпечити батькам хорошу старість, допомогти сестрі з освітою. І, наче спеціально, автор паралельно виставляє його безпорадною, метушливою, писклявою комахою, щоб читачу стало жаль Грегора. І стає. Далі, сім’я і начальник Грегора дізнаються дивну правду про Грегорове “занедужання” і він лишається закритим у своїй кімнаті, наодинці з думками та відчуттями. Ситуація в сім’ї тим часом з кожним днем все погіршується, рідні героя поступово витрачають заощадження, а догляд за Грегором з жесту сестринської любові та жалю - перетворюється у втомливу рутину. Доходить до того, що вже досить літній батько героя починає працювати, а з часом, сім’я починає здавати дім пихатим банкірам. Закінчується усе смертю Грегора, що зумовило неабияке полегшення для його сім’ї. 

        Упродовж всього твору, Грегор повстає перед читачем бридкою комахою. Але щоб відповісти на заголовне питання, варто розібратись - чи зберігав герой людяність? І відповідь - звичайно. Автор хоч і описує вигляд Грегора в очах інших людей, його бридкість, страхітливість, незграбність, але при цьому дає розгорнутий текст думок самого героя. Фізично Грегор комаха: любить недоїдки, повзає по стінах, на стелі йому спати зручніше. Але під ліжком він ховається не тому, що боїться що сестра наступить на нього, а тому що не хоче бентежити її своїм виглядом. Він вилазить і сидить на стіні не тому, що він комаха і просто так може, а тому що не хоче щоб знімали милу для його ока фотографію. Весь час, Грегор уважно слухає розмови рідних і переживає за них, оцінює ситуацію, хоче щоб було краще. У кінці, він виходить з кімнати не тому що голодний, не тому, що хоче когось налякати, а тому, що його сестра грає на скрипці і він хоче послухати. Бо любить свою сестру і любить музику. Як звичайна, хороша людина. 

        Здавалося б, відповідь на питання людиною чи комахою є Грегор Замза вже дана, але ні. Я впевнений(а), що все не так просто і доведу свою думку. Недарма я спочатку наголосив на темах щоденної рутини, фінансових труднощів і людях, життя яких проходить повз. Грегор - є одним з таких людей. У нього немає ніякого особистого життя, він живе лише для своєї сім’ї, не думає про себе, не жаліє. Працює на роботі, яку не дуже любить, живе в маленькій кімнатці, у якій з чогось красивого для нього, лише шаблонний портрет якоїсь жінки. Автор невипадково вибрав саме такого героя і невипадково перетворив його саме в комаху. І недарма на початку твору Грегор Замза не виявив ніякого здивування цій метаморфозі. Чому? Тому що таких людей як Грегор, багато в світі і досі. Вони можуть бути хорошими людьми, але їх життя екзистенційне, абсурдне, порожнє для них самих. Як у комах, якщо подивитись на них і задуматись “а для чого вони живуть?”. Просто ланка в харчовому ланцюжку, нічого більше. Франц Кафка доводить до абсурду цю аналогію і реалізує її в “Перевтілення”. Ми мало що можемо дізнатись про внутрішній світ таких людей, власне, і тому, що вони постійно живуть в рутині. Тому автор показує такий приклад в своєму творі. Але окрім цього сумного змісту, ми можемо побачити і певну мораль. Згадаємо, як після смерті Грегора, його сім’я відчула полегшення? До цього вони теж жили як комахи, більше того, батько влаштувався на таку ж рутинну роботу як Грегор, люди почали відноситись до них зверхньо (як начальник до Грегора на початку), мати і сестра відчували себе змарнілими і втомленими, хоча остання була ще дуже юною. Жили як комахи і боялися побачити цю правду, яка тим часом бігала по стінах в закритій сусідній кімнатці. Останні думки Грегора, були без жалю і сумніву. Він розумів, що мусить зникнути. Тому що так буде краще для його сім’ї. Так, як він завжди хотів, чого весь час прагнув. Смерть Грегора звільнила його сім’ю від цієї рутини, від життя комахи, в обох значеннях. Родина відчула полегшення, пішла на прогулянку і змогла відчути надію на щасливе життя, у існування якого, такий, здавалося б, песимістичний автор все таки вірить. Таку мораль він вкладає у твір: “не живіть як комаха, вийдіть на прогулянку, роззирніться! Рутинна робота і маленька кімната далеко не все що є у вашому житті”. 

         А зараз, останнє щодо Грегора, висновки і відповідь на головне запитання. Історія цього героя багатогранна, вона слугує і демонстрацією життя людей, що застрягли в екзистейнційному існуванні, і життєву несправедливість, і труднощі відносин людей між собою. Історія сумна, абсурдна, але й повчальна. Так хто такий Грегор Замза - людина чи комаха? Особисто я, назвав(ла) би його людиною. Бо незважаючи на вищесказане, у ньому виявилось достатньо людяності для такої думки. Хоч і Франц Кафка, добре постарався щоб змусити мене глибоко задуматись над цим питанням, показуючи читачу Грегора лише в комашиній подобі. Про цей достатньо короткий твір насправді можна розмовляти ще більше, але для цього потрібно буде задавати вже зовсім інші питання.