АРАХНА (давньогрецький міф)

     На всю Лідію¹ славилася Арахна своїм мистецтвом. Часто збиралися німфи зі схилів Тмол і з берегів золотоносного Пактола милуватися її роботою. Арахна пряла з ниток, подібних туману, тканини, прозорі, як повітря. Пишалася вона, що немає їй рівної на світі в мистецтві ткати. Одного разу вигукнула вона:

— Нехай приходить сама Афіна Паллада змагатися зі мною! Чи не перемогти їй мене; не боюся я цього.

    І ось, під виглядом сивої, згорблений старої, спершись на палицю, постала перед Арахною богиня Афіна і сказала їй:

— Не одне зло несе зі собою, Арахна, старість; роки несуть зі собою досвід. Послухай моєї поради: прагни перевершити лише смертних своїм мистецтвом. Не  викликай богиню на змагання. Смиренно моли її пробачити тебе за гордовиті слова. Благаючих прощає богиня.

     Арахна випустила з рук тонку пряжу; гнівом блиснули її очі. Упевнена в своєму мистецтві, сміливо відповіла вона:

— Ти нерозумна, стара. Старість позбавила тебе розуму. Читай такі настанови своїм невісткам і дочкам, мені ж дай спокій. Я зумію і сама дати собі раду. Що я сказала, то нехай і буде. Що ж не йде Афіна, чому не хоче вона змагатися зі мною?

— Я тут, Арахно! — вигукнула богиня, прийнявши свій справжній вигляд.

    Німфи і лідійські жінки низько схилилися перед улюбленою дочкою Зевса і славили її. Одна лише Арахна мовчала. Подібно до того як червоним світлом загоряється рано вранці небосхил, коли злітає на небо на своїх блискучих крилах рожевопера Зоря-Еос, так зашарілося фарбою гніву обличчя Афіни. Проте на своєму рішенні настоює Арахна: як і раніше пристрасно бажає вона змагатися з Афіною. Вона не передчуває, що загрожує їй швидка загибель.

    Почалося змагання. Велика богиня Афіна виткала на своєму покривалі посередині величний афінський Акрополь, а на ньому зобразила свою суперечку з Посейдоном за владу над Аттикою. Дванадцять світлих богів Олімпу, а серед них батько її, Зевс-промовержець, сидять як судді в цій суперечці. Підняв бог моря   Посейдон свій тризубець і вдарив ним у скелю, і ринуло солоне джерело з безплідної скелі. А Афіна, в шоломі, з щитом і мечем, потрясла своїм мечем і глибоко встромила його в землю. Із землі виросла священна олива. Боги присудили перемогу Афіні, визнавши її дар Аттиці за більш цінний². По кутах зобразила богиня, як карають боги людей за непокору, а навколо виткала вінок з листя оливи.

      Арахна ж зобразила на своєму покривалі багато сцен з життя богів, в яких боги є слабкими, одержимими людськими пристрастями. Кругом же виткала Арахна вінок з квітів, перевитих плющем. Вершиною досконалості була робота Арахни, вона не поступалася за красою роботі Афіни, але в зображеннях її видно було неповагу до богів, навіть презирство.

     Страшно розгнівалася Афіна, вона розірвала роботу Арахни, а її вдарила човником. Нещасна Арахна не перенесла ганьби; вона звила мотузку, зробила петлю і повісилася. Афіна звільнила з петлі Арахну і сказала їй:

— Живи, непокірна. Але ти будеш вічно висіти і вічно ткати, і триватиме це покарання і в твоєму потомстві.

    Афіна окропила Арахну соком чарівної трави, і негайно тіло її стислося, густе волосся впали з голови, і перетворилась вона в павука. З того часу висить павук-Арахна на своїй павутині і вічно тче її, як ткала за життя.

                                                                       (переклад за поемою Овідія «Метаморфози»)

1. Лідія — держава в Малій Азії, розгромлене персами в VI ст. до н. е.

2. Сцена суперечки Афіни з Посейдоном зображена на фронтоні храму Парфенон у Афінах, її залишки збереглися до нашого часу.

Павук Арахна — тварина, яка належить до типу членистогих, хижак, отруйний.

Схема плетіння павутини: спочатку у вигляді променів створює каркас з товстих міцних ниток, а потім починає заплітати круги з липких волокон, рухаючись до центру.

Павук в укритті неподалік чекає поки в пастку попаде здобич, а потім підбігає і паралізує її своєю отрутою.

Арахнофобія — окремий випадок страху перед тваринами, іноді набагато більший страх може викликати навіть не сам павук, а його зображення.