Українська мова

Обставина — це другорядний член речення, що вказує на спосіб дії, місце, час, причину, мету й відповідає на питання як? яким чином? де? куди? звідки? коли? доки? з якої причини? з якою метою? 

Додаток — це другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або щодо якого ця дія відбувається, і відповідає на питання непрямих відмінків.

Кожне речення має граматичну основу, що складається з головних членів — підмета й присудка. Присудок — головний член речення, який повідомляє, що робить під­мет, що з ним відбувається, хто він такий, який він є. 

Кожне речення має граматичну основу, що складається з головних членів — підмета й присудка. Підмет — головний член речення, що означає предмет, про який ідеться в реченні, і відповідає на питання хто? що? 

У тексті-міркуванні (роздумі) висловлюють міркування про причини дій, учинків, ознак чи явищ. До роздуму можна поставити загальне питання чому? 

Подвоєні букви позначають на письмі подовжені звуки (у звуковому записі подовжену вимову передають двокрапкою [:]). 

Апостроф позначає роздільну вимову твердих приголосних із такими звукосполученнями: [йа], [йу], [йе], [йі] (на письмі — букви я, ю, є, ї). 

Правило правильного написання слів зі сполученням букв йо, ьо. 

М'який знак може бути як у середині складу (трьох, ла/рьок), так і в кінці (мідь, паль/чик).

Чергування прийменника з і його варіантів із, зі(зо) забезпечує милозвучність мови. Завдяки чому уникаємо збігу голосних або приголосних звуків, які вимовляти не­зручно.

Чергування і—й забезпечує милозвучність мови. Завдяки йому уникаємо збігу голосних або приголосних звуків, які вимовляти не­зручно.

Чергування у—в забезпечує милозвучність мови. Завдяки йому уникаємо збігу голосних або приголосних звуків, які вимовляти не­зручно.

Чергування приголосного звуків — це мовне явище, коли при утворенні нового слова або зміні форми слова звук може змінюватись на інший:  [г] — [з] — [ж]; [к] — [ц] — [ч]; [х] — [с] — [ш]; [д] — [дж]; [зд] — [ждж].

Чергування голосних звуків — це мовне явище, коли при утворенні нового слова або зміні форми слова звук може змінюва­тися на інший:  сіль — соляний, солі; папір — паперу.

Чергування звуків — це мовне явище, коли при утворенні нового слова або зміні форми слова звук може змінюва­тись на інший.

У деяких дієсловах відбувається чергування голосних [е] — [і], що змінює їх значення.