Частини мови, самостійні та службові, морфологія
Морфологія — це розділ науки про мову, що вивчає слова як частини мови.
Є шість самостійних частин мови: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово та прислівник. Ці слова мають лексичне значення, вони можуть бути членами речення, називають предмети, ознаки, дії, кількість, ознаку дії тощо.
Є три службові частини мови: прийменник, сполучник, частка. Ці слова не мають самостійного лексичного значення, не відповідають на питання і не є членами речення, але виконують допоміжну роль: вказують на відношення між словами (прийменники), між словами та частинами речення (сполучники), надають відтінків словам і реченням (частки).
Вигук не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови.
Більшість термінів на позначення частин мови «говорять» самі за себе.
• Іменник — ім'я людини, наймення предмета чи явища:
Галина, парта, сніжинка.
• Прикметник — прикмета когось або чогось:
сміливий хлопець, руде волосся.
• Числівник — число:
вісім, одинадцять.
• Займенник — замість іменника чи прикметника:
скажи Софії — скажи їй, візьми олівець — візьми його.
• Дієслово — слово, що позначає дію:
сиджу, читати, переписувати.
• Прийменник — службове слово, що стоїть при іменнику або при займеннику:
у класі, на річці, біля нього, біля озера, при школі.
• Сполучник — службове слово, що сполучає однорідні члени або частини складного речення.
Розцвіли жоржини і гладіолуси. Відцвіли троянди, і розцвіли жоржини.
• Вигук — слова, які вигукують:
Ох! Ай! Привіт!