Фразеологія, фразеологізми, джерела українських фразеологізмів

Як кіт наплакав — мало.

Як собаці п'ята нога — зайвий.

Пекти раків — червоніти. 

пекти раків — ніяковіти

за царя Гороха — давно

яблуку ніде впасти — велелюдно

яблуку ніде впасти — дуже тісно;

бачити смаленого вовка — потрапляти в небезпечні ситуації, бути досвідченим;

віддати пальму першості — визнати чиюсь перевагу;

годувати жданиками — марно обіцяти

Порівняйте: ховати голову в пісок і ховати руки в пісок.

Перший вислів фразеологічного типу (вдавати, ніби немає небезпеки),

а другий — звичайне словосполучення, яке сприймаємо буквально (занурювати руки в пісок).

як кішка із соба­кою (ворогувати) — водою не розлити (дружно жити).

як кішка із собакою (ворогувати) — душа в душу (жити дружно)

як кіт наплакав (дуже мало) — хоч греблю гати (дуже багато)

гнути спину (працювати) — бити байдики (ледарювати)

Байди­ки бити (нічого не робити, ледарювати), коровам хвости крутити, гороб­ців лічити, пальцем не ворухнути, за холодну воду не братися, ловити ґав, витрішки продавати.

За тридев'ять земель (далеко) — на краю світу, у тридев'ятому цар­стві, де Макар телят пасе, де козам роги правлять.

Кури не клюють (багато) — аж кишить, як маку, ні проїхати ні пройти, хоч греб­лю гати, на воловій шкурі не списати.

Мати голову на плечах (розумний) — світла голова, не в тім'я битий, зірки з неба хапає, має лій у голові.

Біла ворона  — людина, яка різко виокремлюється серед інших своєю поведінкою чи зовнішнім виглядом.

Вартовий забив тривогу . Буде бій.

Гостро пахло дощем, хоч, може, він випав за тридев'ять земель .

Увесь день мотався, легку копійку , здобував.

Коли йдеться про звільнення водойм від криги, замість фразеологізму–покручу лід зрушився (невдалий переклад рос. лед тронулся) є фразеологізм крига скресла, що вживають у прямому й переносному значенні.

Нерідко використовують фразеологізм із вогню та в полум'я (тобто з однієї скрути в іншу). Звичай­но, це цілком український зворот, спільний із російським. Але, крім нього, маємо й інший, суто наш: з дощу та під ринву, який чомусь забувають.

Коли йдеться про те, що люди не дістали того, на що розраховували, становище не можна характеризувати, як пішли, не солоно сьорбнувши (рос. не солоно хлебавши), натомість є український вислів: спіймати (дістати, схопити, скуштувати) облизня.

дати гарбуза, піймати облизня

на відмінно (з мови вчителів); білими нитками шито (з мови кравців); як по нотах (з мови музи­кантів)

дамоклів меч, прокрустове ложе, золоте руно

нести свій хрест, блудний син, земля обітована

гидке каченя (із твору Г. Х. Андерсена)

послу­хали Лисичку і Щуку кинули у річку (із твору Л. Глібова)