Іменник як частина мови, граматичні ознаки, синтаксична роль

ІМЕННИК — це самостійна частина мови, що називає предмет і відповідає на питання хто? що?

Граматичні ознаки іменника. 

• Належать до певного роду: чоловічого (ч. р.), жіночого (ж. р.), середнього (с. р.):

акацією — акація (вона, моя — ж. р.); ночі — ніч (вона, моя — ж. р.); зерен — зерно (воно, моє — с. р.).

Для іменників розрізняють слова спільного роду (ябеда, базікало), рід яких можна визначити з контексту речення.

Щоб визначити рід іменника, який стоїть у непрямому відмінку, треба утво­рити форму називного відмінка: акацією — акація (вона, моя — ж. р.); ночі — ніч (вона, моя — ж. р.); зерен — зерно (воно, моє — с. р.).

• Іменники змінюємо за числами: однина і множина:  акація — акацією, ніч — ночі, зерно — зерна.

Серед іменників розрізняють слова, що вживаються тільки в однині (молоко, страх), або тільки у множині (штани, двері, сани).

• Іменники змінюємо за відмінками (Н. в. — називний; Р. в. — родовий; Д. в. — давальний; Зн. в. — знахідний; Ор. в. — орудний; М. в. — місцевий; Кл. в. — кличний):

Відмінок	Питання	Приклад
Н. в.	що?	акація
Р. в.	(нема) чого?	акації
Д. в.	(бачу) що?	акації
Зн. в.	(даю) чому?	акацію
Ор. в.	(орудую) чим?	акацією
М. в.	(на) чому?	(на) акації
Кл. в.		акаціє

Розрізняємо незмінювані іменники, які при відмінювані не змінюють форми.    

Синтаксична роль у реченні

У реченні іменники здебільшого є підметом або додатком.  

Добро  добром  віддячується.

Хоча можуть виконувати роль і будь-якого члена речення.

Ялинку посадили (де?) на узліссі .

Приготували джем (із чого?) із винограду .

Достигли плоди (які?) винограду . 

Малювання — моє (є що?) захоплення .