Іменники абстрактні та конкретні

Конкретні іменники називають предмети, які можна бачити, чути, до яких можна  доторкнутися (можна сприйняти орга­нами чуття — очима, вухами, носом, язиком, шкірою): сніг, злива, Дністер.

До конкретних іменників відносимо:

• назви одиничних предметів (парта, лисиця);

• назви речовин, матеріалів (газ, сметана, граніт);

• назви простору, часу (берег, хвилина);

• власні назви (Київ, Київщина, Петро).

Абстрактні іменники називають поняття, які не можна сприйняти орга­нами чуття (очима, вухами, носом, язиком, шкірою): сумління, спогад, відданість.

До абстрактних іменників відносимо назви, які означають:

• якості та властивості (доброта, синь);

• стан людини (пробудження, радість);

• дії та процеси (рух, зупинка, перегляд);

• наукові поняття (кут, дієслово).

Здебіль­шого (але не всі!) абстрактні іменники:

• не мають форм множини, уживаємо тільки в однині (любов, відвага);

• ужива­ємо тільки в множині (оглядини, перемовини).