Українська мова

Правила використання префіксів пре-, при-, прі-.

ПРЕФІКС — це значуща частина слова, що стоїть перед коренем і слугує для творення нових слів або нових відтінків у значенні. 

ФОРМИ СЛОВА розрізняють не за лексичним, а за граматичним значен­ням.

СПІЛЬНОКОРЕНЕВИМИ (спорідненими) називають слова, які мають спільний корінь, але можуть відрізнятися лексичним значенням.

КОРІНЬ — це головна значуща частина слова, що містить у собі спільне лексичне значення споріднених слів.

Незмінні слова не мають закінчення, а змінні слова мають закінчення.

ЗАКІНЧЕННЯ — змінна значуща частина слова, що виражає його грама­тичне значення — рід, число, відмінок, особу тощо.

ОСНОВА СЛОВА — це частина слова без закінчення. 

СЛОВНИК — упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заголовних слів, опрацьованих лексикографічно.

Тому правильне використання слова можна перевірити за словником.

ПАРОНІМИ — це близькі за звучанням, але різні за лексичним значен­ням і написанням слова.

ОМОНІМИ — це слова, однакові за звучанням і написанням, але різні за лексичним значенням.

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ — стійкі сполуки слів. Вони емоційні, влучні й дотепні, проте їх не потрібно сприймати буквально. Їхнє значення шукаємо у фразеологічному словнику. 

АНТОНІМИ — це слова з протилежним лексичним значенням.

СИНОНІМИ — це слова, що звучать по-різному, але однакові або близькі за значенням.

Багатозначні слова мають пряме значення (воно первинне) і переносні (вони вторинні).