Приголосні звуки

ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ утворюють за допомогою голосу та шуму або тільки шуму.

В українській мові 32 приголосних звуки.

[б], [в], [г], [ґ], [д], [д′], [ж], [дж], [з], [з′], [дз], [дз′], [й], [к], [л], [л′], [м], [н], [н′], [п], [р], [р′], [с], [с′], [т], [т′], [ф], [х], [ц], [ц′], [ч], [ш].

 

Приголосні звуки поєднуються у різні групи:

• дзвінкі приголосні (їх 11, шум переважає над голосом, зв’язки вібрують; у кінці складу й слова вимовляємо дзвінко):

[б], [г], [ґ], [д], [д′], [дз], [дз′], [дж], [ж], [з], [з′] (опорна фраза «Буде гоже ґедзю у джазі»)

  

• глухі приголосні (їх 12, утворюються тільки з шуму, зв’язки непорушні):

[п], [х], [к], [т], [т′], [ц], [ц′], [ч], [ш], [с], [с′], [ф], (опорна фраза «Киця хоче спати у шафі», «Цап хоче фісташки»);

  

• пари приголосних звуків за дзвінкістю – глухістю:

[д] — [т], [д′] — [т′], [з] — [с], [з′] —  [с′], [ж] — [ш], [г] — [х], [ґ] — [к], [дз] — [ц], [дз′] — [ц′], [дж] — [ч], [б] — [п];

 

• сонорні приголосні (їх 9, голос переважає над шумом; не мають глухого відповідника, тому не належать ні до глухих звуків, ні до дзвінких): 

[в], [м], [н], [н′], [л], [л′] [р], [р′], [й] (опорна фраза «Ми винили рій»);

 

• губні приголосні (їх 5, творяться в результаті зближення нижньої губи з верхньою або верхніми зубами; після них перед я, ю, є, ї пишемо апостроф): 

[б], [п], [в], [м], [ф] (опорна фраза «Мавпа Буф»)

 

• шиплячі приголосні (їх 4, вимовляємо із шипінням): 

[ж], [ч], [ш], [дж] (опорна фраза «Ще їжджу [шче йіжджу]»);

 

• свистячі приголосні (їх 4, вимовляємо зі свистом): 

[з], [ц], [с], [дз] (опорна фраза по-дитячому «Сце їздзу»);

 

• задньоротові приголосні (їх 4, утворені у задній частині рота): 

[ґ], [к], [х], [г] (опорна фраза «Хуґа гука»);

 

• м’які приголосні (їх 10, творяться торканням язика до піднебіння; після них пишемо знак м’якшення): 

[д′], [дз′], [т′], [з′], [с′], [ц′], [л′], [н′], [р′] та [й] (опорна фраза «Де ти з’їси ці лини адзур»);

 

• тверді приголосні (їх 22, творяться торканням язика до зубів) : 

[д], [дз], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [р]; губні [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш], [дж],

задньоротові [ґ], [к], [х], [г];

 

• пари м’які – тверді приголосні звуки: 

[д] — [д′], [дз] — [дз′], [т] — [т′], [з] —  [з′], [с] — [с′], [ц] — [ц′], [л] — [л′], [н] — [н′], [р] — [р′];

 

• Звуки «правила дев’ятки» (після цих дев'яти букв в іншомовних словах треба писати літеру «и» — чипси а не чіпси; чизкейки, а не чізкейк): 

[д], [т], [з], [с], [ц], [р], [ж], [ч], [ш] (опорна фраза «Де ти з'їси цю чашу жиру»).