Приголосні звуки тверді, м'які й пом'якшені

В українській мові 10 м'яких приголосних звуків, 22 твердих приголосних. За певних умов тверді приголосні звуки пом'якшуються.

• М’які приголосні звуки (творяться торканням язика до піднебіння; після них пишемо знак м’якшення):

[д′], [дз′], [т′], [з′], [с′], [ц′], [л′], [н′], [р′] та [й].

Опорна фраза «Де ти з’їси ці лини адзур».

У звуковому записі (у тран­скрипції) м'які приголосні позначають угорі скісною рискою [′]. Оскільки звук [й] завжди м'який (він твердим не буває), тому не має по­треби в транскрипції використовувати риску для позначення м'якості.

• Тверді приголосні звуки (творяться торканням язика до зубів):

[д], [дз], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [р];

губні [б], [п], [в], [м], [ф],

шиплячі [ж], [ч], [ш], [дж],

задньоротові [ґ], [к], [х], [г];

М’які приголосні звуки, крім [й], та відповідні їм тверді приголосні звуки утворюють пари м’якості – твердості:

[д] — [д′], [дз] — [дз′], [т] — [т′], [з] —  [з′], [с] — [с′], [ц] — [ц′], [л] — [л′], [н] — [н′], [р] — [р′];

Решта твердих приголосних звуків можуть пом’якшуватися за певних умов.

Тоді губні [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш], [дж], задньоротові [ґ], [к], [х], [г]) називають пом'якшеними (або напівпом'якшеними).

Для позначення пом'якшення в транскрипції використовують апостроф [᾿].

Тверді приголосні звуки стають пом'якшеними перед:

• [і]: білка [б᾿ілка], гілка [г᾿ілка], очі [оч᾿і];

• [а], [у], [е], що на письмі позначені буквами я, ю, є: пюре [п᾿юре], кювет [к᾿увет], бювет [б᾿увет].