Фольклор

Один чоловік піймав соловейка і хотів його з'їсти.

Було це дуже давно. Жив бідний чоловік, мав жінку і повну хату дітей. Та діти ще нічого не знали робити.

Це скоїлось давно-давно, ще як скоро утворився світ.

В коморі ловив кіт миші, а пес загавкав.

Молодою зеленою дібровою їхав віз із сокирами. Жахнулися молоді дубчаки від страху, так і гнуться до матері-землі.

Були собі дід та баба бездітні. У піст сніг м'який, діти баби катали із снігу. Дід і каже бабі:
— Ходім і ми, скатаємо бабу собі.

     Каже сніг зайцеві: 
— Чогось мені голова заболіла.
— Мабуть, ти танеш, тим тобі й голова заболіла,— сказав заєць

У одного попа були великі маєтки, і часто хвалився, що краще від нього ніхто не живе, бо він ніякої жури не має.  Дочувся про це цар і дуже розсердився, що як-то може бути, що піп не має ніякої жури, а цар має

Всі свої гроші і коштовності багач складав у одну дуплаву вербу, що росла недалеко від його хати. Одного разу знялася велика буря, і грім ударив у хату цього багача.

Одного разу, ще в давні часи, жив собі багатий — пристрасний коняр. Як тільки почув про гарного коня, зразу мчить туди, щоб придбати для своєї стайні. Єдина його мрія — мати таких коней, яких ще ні в кого нема. Тож і вештався цілими днями по ярмарках, аби не проґавити доброї нагоди.

Захворів морський цар, і лікар-риба сказала йому, що тільки печінка зайця може врятувати його від смерті. Тоді послали кита зловити зайця. Кит поплив, але коло берега зловили його рибалки. Послали сома, але сома теж зловили.

Жили собі, були собі дві вивірки в густому лісі у дуплах. Однаково гарні, пухнасті, звинні. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них цілий день трудилася: збирала горішки, гриби, жолудь і все те складала у своїй хатинці, в дуплі дерева. А друга була собі зовсім недбайлива. Цілими днями тільки її роботи, що стрибати з галузки на галузку, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь бір.