Сонце низенько, вечір близенько

Сонце низенько, вечір близенько (2)
Спішу до тебе, моє серденько! (2)

Спішу до тебе, та й не застану...

Спішу до тебе, та й не застану. (2)
Вийду на гору, та й плакать стану. (2)

Місяць на небі, зіроньки сяють.
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре. (2)

Пісня та мила, пісня та люба —
Все про кохання, все про любов,
Як ми любились та й розійшлися.
Тепер зійшлися навіки знов. (2)

Давно,
іще в шістсот якомусь році,
ну, цебто більш як три віки тому,
коли носили шпаги ще при боці
і розважали стратами юрму,
коли відьом палили при народі,
коли наук не знали ще ладом, —

кажу, давно, кажу, у Вишгороді
підсудна Анна стала пред судом.

До іменників ІV відміни відносимо іменники середнього роду на закінчення –а (–я) зі суфіксом –ат– (–ят–), –ен–:  ко­шеня, кошенятко, ягня, ягнятко, хлоп'я, плем’я (бо племені). Іменники ІV відміни не ділимо на групи.

До іменників І відміни відносимо іменники жіночого роду на нульове закінчення і мати:  кров, лють, лінь, мати. Іменники ІІІ відміни не ділимо на групи.

До іменників ІІ відміни відносимо іменники чоловічого роду на закінчення –о та нульове, іменники середнього роду на закінчення –о, -е, -я: тато, Денис, вікно, поле, узбіччя. Іменники ІІ відміни ділимо на три групи.

До іменників І відміни відносимо іменники чоловічого і жіночого роду на закінчення –а, -я:  Микита, рілля, сила, гривня. Іменники І відміни ділимо на три групи.

За відмінюванням іменники української мови можна розподілити на чотири типи відмі­нювання так, що у відмінкових формах іменники ма­ють однакові закінчення в межах своєї відміни.

Іменники змінюємо за відмінками для того, щоб узгодити їх з іншими словами в реченні. Усього є сім відмінків.