1. Карлик
2.
3. Місячна арфа звучала тихо, проникливо, печально. На душі від того ставало легко та чисто.
4. Опівночі розхмарилося. Крону дерев пронизало місячне сяйво.
Карпик завмер, мов причарований ніччю. Цій красі бракувало одного — звучання струн-павутинок.
І Карпик протяг посередині між дубовими гілочками сім павутинок. Відійшов праворуч і мало не заплакав. Це була місячна арфа. Вона грала тихо, проникливо, печально. І на душі ставало легко та чисто.
5. Місячне сяйво, сонячні промінці, промінці сонця, гілки дуба, місячна арфа, сяйво Місяця, музична школа, майстерні музиканти.
6. Ти й справді, синку, гідний свого батька.
7. Матуся, місяць, арфа, ніччю, пам’ять, проміння, промінці, щасливчики, павучок.
8. Карпик так і зробив, як мама радила. Він майстрував місячні арфи. І одного разу вночі їхнє звучання почув директор. Він дуже схвилювався й запросив Карпика до своєї школи поза конкурсом!