ГДЗ Українська мова та читання 4 клас Вашуленко М., Васильківська Н., Дубовик С., 2021 рік (частина 1)

§32 Пряме і переносне значення прикметників. Прикметники-синоніми та прикметники-антоніми

Вправа 1 Підкресліть слова в переносному значенні.

   Прилетіла на зелених крилах весна.

   Сонце ніжно приголубило землю. Дерева спалахнули зеленим полум’ям.

   Вкрилися земля оксамитовим зеленим килимом.

Вправа 2

Мокра голова — мокра курка;

золота каблучка — золота пора;

сиве волосся — сиве небо;

холодний чай — холодний розум;

весела дівчинка — весела година.

• Складіть речення з дібраними словосполученнями.

Василько почувався мокрою куркою.

Прийшла золота пора.

Сиве небо огорнуло землю.

У критичну хвилину дідусь зберігав холодний розум.

Настала весела година.

Вправа 3  Зазнач у дужках рід прикметників.

У пустелі спекотний (ч. р.) день. Гаряче (с. р.) сонце немилосердно нагріває землю. Жаркою (ж. р.) пустелею йде караван верблюдів.

Вправа 4

Маленька праця краща за велике безділля.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Ранні пташки росу п’ють, а пізні сльози ллють.

Руки білі, але сумління чорне.

Вправа 5

Легкий мішок — важкий мішок;

легке завдання — важке завдання;

гаряча вода — холодна вода;

гаряча суперечка — холодна суперечка;

м’який хліб — твердий хліб;

м’який характер — твердий характер.

• Прикметники вжито у переносному значенні.

Легке завдання — важке завдання, гаряча суперечка — холодна суперечка, м’який характер — твердий характер.

• Запишіть речення з однією групою словосполучень.

Через деякий час наша холодна суперечка перейшла в гарячу.

У батька був твердий характер, а в його сина дуже м’який.

Вправа 6 Підкресли прикметники-антоніми.

З великої хмари малий дощ буває.

Повний колос до землі гнеться, а порожній угору пнеться.

Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже.

Що я знаю?

• Прикметник – самостійна частина мови, яка називає ознаку предмета.

• Прикметники змінюються за числами (однина і множина), родами в однині (чоловічий, жіночий, середній), відмінками:

добрий (одн.), добрі (мн.);

добрий (ч. р.), добра (ж. р.), добре (с. р.);

добрий (Н. в.), доброго (Р. в.), доброму (Д. в.), добрим (Ор. в.), у доброму (М. в.).

• Число, рід і відмінок прикметника в реченні визначають по зв’язаному з ним іменнику:

добра дівчинка, з добрим серцем, на добру дорогу.

• Прикметники з основою на твердий приголосний у називному відмінку однини мають такі закінчення: у чоловічому роді –ий, у жіночому –а, у середньому –е:

добрий, добра, добре.  

• Прикметники з основою на м’який приголосний у називному відмінку однини мають закінчення: у чоловічому роді –ій, у жіночому –я, у середньому –є:

літній, літня, літнє.

• Форми прикметників утворюються за допомогою суфіксів –ш-, -іш- та префікса най-: добрий — добріший — найдобріший; короткий — коротший — найкоротший.

• У суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк- завжди пишемо знак м’якшення.

М’якість звука [л'] перед суфіксом -ськ- позначають знаком м’якшення: подільський, сільський, польський;

перед суфіксами –ськ-, -зьк-, -цьк- інші приголосні можуть пом’якшуватися у вимові, проте знак м’якшення після них не пишеться: український, селянський.