При збігові кількох приголосних незручний для вимови звук (т, д, к, л, н) випадає — його не вимовляють і не передають на письмі, спрощу­ючи в такий спосіб вимову й написання.


Треба чітко вимовляти звуки [і] та [и] після шиплячих [ж], [ч], [ш] і [г],  [к], [х] у коренях слів.

Уподібнення приголосних – це заміна приголосних звуків іншими при вимові.

У словнику антонімів протилежні за значенням слова подано парами, до них додано тлумачення.

 

Ця орфограма допомагає правильно писати слова із сумнівними дзвінкими або глухими приголосними звуками. 

Ця орфограма допомагає правильно писати слова з ненаголошеними голосними звуками [е], [и] у коренях слів. 

Текст-роздум — зв'язний текст, який характеризується логічно послідовним (доказ чи пояснення чогось) рядом думок, міркувань, висновків із певної теми.

 

З’ясувати наголошений склад слова можна за словником наголосів.

 


НАГОЛОС — це посилена вимова одного зі складів.

 

Слова переносять із рядка в рядок за складами, використовуючи певні правила.

 

СКЛАД — це частина слова, яку вимовляють одним поштовхом видиху­ваного повітря.

АЛФАВІТ (азбука, абетка) — це розташовані в певному порядку букви. Буквою називають знак, який передає звуки мовлення на письмі. Усьо­го в українській абетці 33 букви (або літери).