У багатьох українських сім'ях вишиванка передається від старших до молодших. І в тебе, можливо, є сорочка, яку зшила і вишила твоя бабуся. Вишиванка зберігає тепло і любов, яку заклала вишивальниця.
Розповідають, що найбільшою цінністю було мати таку вишииванку, якої не було ні в кого. На Поділлі це були важкі сорочки з діагональною смужкою. Ваги додавали бісер і намисто.
Пояснення
Багатьох – буквосполучення ьо пишемо у середині складу ба-га-тьох.
Сім’ях – апостроф пишемо перед я після губного приголосного звуку [м].
Вишиванка́, вишива́льниця – ненаголошений звук [и] перевіряємо наголосом ви́шивка, ши́ти.
Молодших – у кінці складу (мо-лод-ших) дзвінкий приголосний звук вимовляємо дзвінко, а також цей сумнівний приголосний звук можемо перевірити за допомогою голосного звуку молодих.
Зшила – префікс з- перед буквою, якої нема у вислові «кафе Птах».
Розповідають – префікс роз- завжди пишемо з буквою з.
Цінністю – подовжений приголосний звук у деяких іменниках жіночого роду.
Не було – дієслово з не пишемо окремо, бо було має лексичне значення (крім випадків, коли без частки не воно не має лексичного значення).
Важкі – у кінці складу (важ-кі) дзвінкий приголосний звук вимовляємо дзвінко, а також цей сумнівний приголосний звук можемо перевірити за допомогою голосного звуку важити.
Смужкою – у кінці складу (смуж-ко-ю) дзвінкий приголосний звук вимовляємо дзвінко, а також цей сумнівний приголосний звук можемо перевірити за допомогою голосного звуку смужечка.