Барвистим квітковим орнаментом славиться село Опішня на Полтавщині. Це жовті соняшники, квітучі мальви, тюльпани, важкі грона винограду, кетяги калини. А серед цього буяння трав і квітів — розкішні птахи, фантастичні риби. М'які, плавні лінії макітри, барильця, куманця увібрали невичерпну фантазію гончарів. Це несе відбиток винахідливості, уміння майстра. Розпис виконують вільно, від руки, що надає роботам щирості, безпосередності.
Пояснення
Село́ – ненаголошений звук [е] перевіряємо наголосом се́ла.
Опішня – власну назву села пишемо з великої букви.
Полтавщині – власну назву краю пишемо з великої букви.
Важкі – у кінці складу (важ-кі) дзвінкий приголосний звук вимовляємо дзвінко, а також сумнівний приголосний звук можемо перевірити за допомогою голосного звуку важити.
Цього – буквосполучення ьо пишемо у середині складу цьо-го.
Буяння, уміння – подовжений приголосний звук в іменниках середнього роду.
Розкішні, розпис – префікс роз- завжди пишемо з буквою з.
М’які – апостроф пишемо перед я після губного приголосного звуку [м].
Безпосередності – префікс без- завжди пишемо з буквою з.