Про залежність мого знайомого від комп’ютерних ігор (оповідання)

БАЛАНС МІЖ СВІТАМИ

   Останнім часом я помітив залежність друга від комп’ютерних ігор.

   «Привіт, Петре! Як справи?» — запитую. На що він майже сердито відповідає:  «Ти відволікаєш мене від важливої справи». «І що то за нагальна справа?» — цікавлюся. «Химера!» — вигукує друг. Остаточно переконаний: «Мій друг залежний від комп’ютерної гри. Не можна бути байдужим! Необхідне моє втручання!» 

    Я знаю потаємну мрію друга, тому беру свій новенький велосипед і рушаю до Петра. Він відкриває двері будинку, бачить з чим я прийшов, а потім першим радісно вигукує до мене.

— Привіт, друже! 

— Привіт, Петре.

— У тебе новенький велосипед? Відколи?

— Батьки вчора купили.

— На жаль, у мене нема на чому кататися.

— Ми можемо по черзі кататися на моєму. Ти згідний?

— Гаразд. Вимкну комп’ютер. І гайда у двір.

    Тепер ми по черзі катаємося на велосипеді, ганяємо з м’ячем, ходимо у гості, переглядаємо нові кінофільми. А на комп’ютерні ігри часу майже не залишається.

    Так нами був знайдений баланс між двома світами: віртуальним і реальним.