Як ти ставишся до людей, яких називають «диваками» (есе)

      Якщо говорити про те, що людей, котрі вирізняються своєю поведінкою, називають зневажливо «диваками», то виходить, що займатися дивацтвами краще всього на самоті, аби не викликати зайвого подиву. Та все ж знаючи, яке різноманіття притаманне людям і якими, часом, незбагненними є наші внутрішні світи, не сумніваюся, що кожен з нас є по-своєму «диваком», якому ніяк не сховатися від поглядів чужих очей.

       Попри те я вірю, що всі заслуговують гідного ставлення до себе. Неможливо подобатися кожному, тому не є дивним те, що в інших людях ми також можемо розгледіти щось таке, що не до вподоби нам. Це може бути, наприклад, поведінка, стиль спілкування, зовнішність, одяг, навіть такі незначні «недоліки», які іншим не під силу й помітити. Найважливіше у будь-яких стосунках, як на мене, залишатися порядним, доброзичливим, уникати образливого ставлення до ближніх незважаючи на те, що викликає у нас нерозуміння.

      Навіть Федько Тойкало, котрий спершу називає Олеся зрадником за небажання приєднатися до своїх витівок та злегка завдає йому удару, наприкінці дня ділиться теплим пирогом та приводить до ладу зім'яте пальто однокласника, тим самим демонструє, що здатен до розуміння, прийняття. Ці два слова визначають і моє ставлення до Олеся.