АНАТОЛІЙ КАЧАН

ЛЕТЮЧИЙ КОРАБЕЛЬ

Із року в рік навколо Сонця,

мов корабель, пливе Земля.

Ми — юнги, юні охоронці,

матроси цього корабля.

Тут батьківщина всіх народів,

тут народились я і ти,

і Місяць — іграшка природи —

над нами сяє з висоти.

Поглянь: над парусом зеленим

пливуть на палубі Землі

сусіди наші безіменні —

дельфіни, зубри, журавлі.

Ставай на вахту разом з нами,

пильнуй, щоб п'ять материків

були сповиті не димами,

а синім диханням лісів...

СИНІ ДНІ

— Здрастуй, море!

Як тебе звуть?

— Звуть мене Чорним

За люті шторми.

— Чом же ти, море,

Синє в ці дні?

— Синє, бо небо

Скупалось в мені.

Синє тому,

Що зацвів і запах

Синій бузок

На моїх берегах.