ЛІНА КОСТЕНКО

ЗДИВОВАНІ КВІТИ

Сю ніч зорі чомусь колючі,

як налякані їжачки.

Сю ніч сойка кричала в кручі,

сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»

Сю ніч квітка питала квітку: —

Що ж це робиться, поясни?

Тільки вчора було ще влітку,

а сьогодні вже восени!

ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ...

Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.

Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ти, літо, поділось, куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось.

Осінь брами¹ твої замикала вночі,

погубила у небі журавлині ключі.

_{1. Брама — великі ворота.}