ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

ЛІС ВОСЕНИ

Давно вже скошені лани,

стоять степи похило,

а в лісі, в лісі восени

так любо ще, так мило.

 

На липах листя золоте,

тріпоче понад вами,

неначе знову ліс цвіте

осінніми квітками.

 

Там наче макові квітки

на гілці зайнялися,

там наче жовті нагідки

промінням пройнялися.

 

Тут в росах квіти лісові,

там струмені прозорі,

ось кущ біліє на траві,

як шум на синім морі.

 

Там шпак доспівує пісні,

всю душу виливає,

якісь брехеньки голосні

сорока розпускає.

 

Ось жовтий лист на зайця впав,

і заєць стрепенувся,

схопивсь, на задні лапки став

і вбік кудись метнувся.

 

Он ледве чутно ходить лис.

То зникне між травою,

то вгору дивиться кудись

і крутить головою.

 

Навколо листя золоте

тріпоче понад нами,

неначе вдруге ліс цвіте

осінніми квітками.