ГРИЦЬКО БОЙКО

БАБУСЯ І ВНУК

Бабуся внука колисає,

А внук ніяк не засинає. 

Розповіла вже всі казки,

І віршики, і приказки. 

Стомилася, та все ж співає,—

А внук ніяк не засинає.

Аж враз в кімнаті тихо стало — 

Мабуть, уже заколисала...

Та ні, знов пісенька луна

Якась тонка і голосна.

Піду в кімнату подивлюся — 

Щось наче голос не бабусі. 

Зайшов — побачив я дива:

Бабуся спить, а внук співа!

БАРАБАН

В магазині тато мій 

Барабан купив новий.

І палички невеличкі —

Це для мене й для сестрички. 

Ми з сестричкою мирились — 

Барабаном ми ділились: 

Трохи я побарабаню,

Потім дам сестричці Ані. 

Барабаню знову я.

Потім — черга не моя...

Тато каже: — Перестань! 

Перестань, не барабань!

Бо від цього барабана 

Я глухим, напевне, стану! — 

Відповів йому я вмить:

— Треба ще один купить!

Ми удвох побарабаним 

І відразу перестанем.

ВИКРУТИВСЯ

Учитель у класі питає Миколу:

— Чому ти два дні не приходив у школу

— Та я позавчора ішов через річку, 

Крізь лід провалився в холодну водичку. 

Весь день після того лежав і хворів,

А мама аж двох привела лікарів...

— А вчора якраз біля вашого двору,

До школи йдучи, я із лікарем стрівся.

Ну, думаю, вчитель наш теж провалився!

ВИСТУПАЙЧЕНКО

Виступайченко Панас 

Часто виступає.

А для чого? В котрий раз? 

Сам того не знає.

А рука його, рука,—

Мов крило у вітряка.

А язик — ой леле! — 

Лопотить та меле!

Захлинається, кричить 

І веде до того,

Як в порожнє перелить 

Воду із пустого.

Може, є і серед вас 

Виступайченко Панас? 

Ви йому, братове,

Не давайте слова!

ВНУЧАТКО І КУРЧАТКО

Бабуся каже: — Глянь в гніздечко: 

Курчатко клюнуло з яєчка. —

Пита здивовано внуча:

— А влізло як туди курча?

ВНУЧКА-БІЛОРУЧКА

Є в бабусі внучка, 

Внучка-білоручка.

І сьогодні от бабуся 

Мила голову Настусі, 

Мила, поливала,

Сухо витирала,—

Бо Настуся ще мала — 

Тільки в сьомий перейшла! 

Дорога бабусю,

Киньте мить Настусю.

За слова «не вмію» 

Їй намильте шию!

«ВСЕ РОБИМ СВОЇМИ РУКАМИ»

Прохає бабусю Ганнуся:

— Погладь¹ мені галстук, бабусю!

—  Сама ж ти що маєш робити?

— А я буду вірша учити.

— Ну вчи. Коли вивчиш як слід, 

На столик поставиш обід.

— Хай мама обід приготує:

На збори шкільні поспішаю.

— Яка ж у вас буде програма?

— «Все робим своїми руками»!

— І що ж ти покажеш на зборі?

— Я буду співати у хорі

І вірш прочитаю з програми:

«Все робим своїми руками»!

_{1. Погладь — попрасуй.} 

ГАНТЕЛІ

Гантелі купив Тимішко,

І кинув він їх під ліжко.

Лежать вони там без діла,

Лежать-припадають пилом.

Чому ж не бере Тимішко 

Гантелі свої з-під ліжка?

Багато на них пилюки:

Не хоче бруднити руки!

ГОЛОВА

Був у нашому загоні 

Голова.

Ми обрали його тому 

Тижнів з два.

Та як стали головою 

Його звать,

Став він дуже носа вгору 

Задирать,

І тому на нових зборах,— 

Так бува! —

Полетів із голови 

Наш голова!

ГРАЛАСЯ В ДОЛОНЕЧКИ

— Де ти завозилася?

Де ти забруднилася?

— Я в калюжі з сонечком 

Гралася в долонечки!

ГРАК

Захотілося граку

З чорного стать білим.

Тричі входив він в ріку,

Тричі мився милом.

А коли пилюку змив,

То ще більше почорнів.

— Кепське мило!— карка грак.

Та чи так?

ДЕ БУКВАРИК?

— Де твій букварик?

— В портфелі новому.

— Ну, а портфель де?

— У столику дома.

— Взяв би із столу.

— Так стіл же замкнувся...

— То відімкнув би.

— Ключа я забувся...

— Де ж це той ключ?

— У портфелі новому.

— Ну, а портфель де?

— У столику дома.

ДРУГЕ МІСЦЕ

— От я біг на лижнім кросі —

Не віддихаюсь і досі!

Друге місце я зайняв,

І татусь мене обняв...

— Ну, а бігло ж вас багато?

— Бігли вдвох ми: я і тато!

ЗАГОРДИЛАСЬ

Серед кращих учениць 

В обласній газеті 

Усміхалась читачам 

Оля на портреті.

Цілу дюжину газет 

Накупила Оля — 

Дарувала всім своїм 

Подругам у школі.

А сестричка по селу 

Довго щебетала:

«Нашу Олечку тепер 

Вся країна взнала!»

Запишалося дівча, 

Подруг сторониться. 

Стала Олечка на всіх 

Звисока дивиться. 

Йде, а кирпа догори,— 

Загордилась дуже...

Ми гукнули: — Подивись,

Ти зайшла в калюжу!

ЗАГОРІВСЯ І ПОТУХ

До усього береться.

Все встигає почать,

Та йому не вдається 

Розпочате кінчать.

Мов сірник, загориться, 

Як почне щось робить: 

Поспіша, метушиться,

Гарячиться, кричить.

Потім враз — охололо, 

Присмирніло хлопча, 

Стало тихе і кволе,

Наче мокре курча.

Де одразу й подівся 

Запальний його дух. 

Мов сірник, загорівся,

Мов сірник, і потух!

ЗА ЩО ДВІЙКА!

— За що двійка?

— За казки!

— Що? Не вмів читати?

— Ні, я добре прочитав, 

Можу й розказати...

— За що ж двійка?

— За казки!

— Ну й задав мороку!..

— Ох, на співах я читав 

Їх під час уроку...

ЗЛАМАНИЙ СТІЛЕЦЬ

— Саво, кинь читати!

Хай йому вже грець!

Треба ж поладнати

Зламаний стілець!

На дивані Сава

З книжкою в руці:

— Не моя це справа

Лагодить стільці!

А як звечоріло,

Він за стіл сіда.

Тільки стіл накрили — 

Трапилась біда:

Зі стільця хлопчисько 

Покотився так,

Що розбив він миску 

І набив синяк.

А в сестрички Клави 

Усміх на лиці:

— То чия це справа 

Лагодить стільці?

ЗМАГАННЯ

Чого з ганчірками весь клас?

За чистоту змагання в нас!

Ну, а чого так розкричались?

Бо ми за тишу вже змагались!

ІСТОРІЯ З ГЕОГРАФІЄЮ

Ви б, напевне, теж сміялись:

Ось історія яка 

З географією сталась 

В нашім класі у Юрка.

В нього правило своє:

Карту не вивчати,

Бо на ній всі назви є — 

Можна прочитати.

Встав Юрко з-за парти 

І пішов до карти...

Та даремно він старався 

І уважно придивлявся — 

Зовсім написів нема:

Карта, бачите, «німа»,

Не така, як вчора.

Тож попробуй відгадай,

Де Карпати, і Дунай,

І Каспійське море?!.

Перед класом коло карти 

Він розгублено стояв 

І відомі всім Карпати 

Десь у Франції шукав!

КАЧЕЧКА

Качечка кряче — 

Каченят не баче.

Кличе качечка курчат: 

Чи не бачили качат?

КАЧЕЧКА-ПРАЧЕЧКА

— Качечко, качечко, 

Чепурненька прачечко! 

Можеш ти повісти,

Як білизну прала ти?

— Так-таки! Прала я, 

Прала-полоскала я. 

Так-так-так! Прала я — 

Вся білизна аж сія!

— Качечко, качечко, 

Чепурненька прачечко!

Хто ж тобі помагав?

Хто білизну віджимав?

— Так-таки! Прала я, 

Прала-полоскала я. 

Так-так-так! Помагав — 

Качур гарно віджимав.

— Качечко, качечко, 

Чепурненька прачечко! 

Можеш ти повісти,

А для кого прала ти?

— Так-таки! Прала я, 

Прала-полоскала я. 

Так-так-так! Все для них, 

Для качаток дорогих!

КАШОВАР

Зупинився відпочити 

Біля річки наш загін. 

Розвели багаття діти. 

Кошоварить став Мартин.

Казанець узяв за вухо 

І пішов він бережком.

Ось один і другий кухоль 

Зачерпнув води з піском.

Неперебране, немите 

В воду висипав пшоно:

— На легкім вогні, накрите, 

Упріває хай воно!

От і каша вже готова, 

Розварилася як слід.

— Де ложки? — гукає Вова. — 

Роздавай, Мартин, обід!

— Що? Подобається кашка?

— Та нічого... Хай їй грець:

В мене в ложці черепашка!

— А у мене — камінець!

А Оленка хитро каже:

— Не зважай, Мартин, на це: 

Не один пісок у каші — 

Попадається й пшонце!

КОВЗАНИ-ПУСТУНИ

Є у мене ковзани, 

Ковзани-пустуни.

Тільки ранок наступає — 

Вже на вулиці вони. 

Їм сподобавсь дуже лід —

Я ж спізнився на обід.

І мені сказала мама:

— Просто горе з ковзанами!

Отакі-то ковзани,

Ковзани-пустуни!

«КОНСУЛЬТАНТ»

Весною біля школи 

Усім знайшлося діло:

Гуртом ямки копали 

І деревця садили.

Один Мишко тинявся 

І потирав долоні,—

Він був за консультанта 

У нашому загоні.

До кожного підходив,

Повчав нас без упину:

— На дно насипте гною,

А зверху — вогку глину!

Та корінь засипайте 

Мерщій, Катюшо й Людо,— 

Бо яблунька засохне 

І яблук тут не буде.

— Авжеж не буде яблук,— 

Промовила Катюша,—

Бо це, як хочеш знати,

Не яблунька, а груша!

КРУГОМ СХІД

На Далекому Сході

Був Мишко у поході.

І хвалився він радо: 

— От цікавий похід!

Там і збоку, і ззаду, 

І попереду — схід!

МОДНА ЗАЧІСКА

Нашу Нату не впізнати,— 

Модна зачіска у Нати,

Дивна зачіска нова: 

Розкуйовджене волосся 

На всі боки піднялося,—

Мов копиця, голова!

Ната в класі йде до парти,

А навколо смішки-жарти:

— Звідки зачіски нові? — 

Посміхнувся Боря хитро:

— Це, мабуть, від того вітру, 

Що у неї в голові!

МОЛОДЕЦЬ ПРОТИ ОВЕЦЬ

Він на зборах все мовчав,

Балакучий Вова,

Наче в рот води набрав —

Не сказав ні слова.

А додому він попав,—

Як переродився:

І руками замахав,

І розгарячився.

І доводить палко став

Він своїй бабусі,

Що на зборах все, мовляв,

Йшло не в тому дусі.

А бабуся, як на зло, 

Слухала й мовчала — 

Мов до того, що було, 

Їй і діла мало.

Потім десь пішла вона — 

Слухати втомилась.

У кімнаті лиш одна 

Киця залишилась.

Увірвався їй терпець,

І сказала киця:

— Молодець проти овець — 

Дома кокошиться!

НЕ ЗНАЛА

Пита бабуся у онуки:

— Чи ти помила добре руки?

— Аякже,— Милочка в отвіт, — 

Помила з милом так, як слід.

— А де? — бабуся знов питає. — 

води ж у хаті в нас немає...

— Немає? — здивувалась Мила. — 

А я не знала і помила.

«НЕКУЛЬТУРНІ ХАЗЯЇ»

Із гостини по сніжку 

Хлопчики вертались,

А товариш запитав:

— Як вам гостювалось?

— Та нічого, все як слід... 

Тільки, бачиш, друже,

В тому домі хазяї 

Некультурні дуже.

Некультурні хазяї, 

Просто нехороші,—

У прихожій не зняли 

З нас вони калоші!

Навіть з наших кожушин 

Снігу не струсили...

То ми так, як увійшли,

І до столу сіли.

НІС У СМЕТАНІ

Сметану син приніс.

В сметані в нього ніс.

— Де брав таку рідку?

— У нашому ларку.

— Ану, ходім туди!

— Ой, мамо, не ходи!

— Чому це «не ходи»?

— Бо я долив води...

ОБІЦЯЛЬНИК

Митрофанка в школі й дома 

Обіцяльником звемо ми.

Та і як його не звать? — 

Любить хлопець обіцять.

Тільки те, що обіцяє,

Він одразу ж забуває...

Всі сміються з Митрофанка:

— На наступних зборах ланки, 

Коли будеш виступать, 

Обіцяй... не обіцять!

ПІДСЛУХАНА РОЗМОВА

— Ти промокатки не даси?

— Не дам — проси, хоч не проси!

— Ну, коли так,— трусись над нею! 

Я промокну тоді своєю!

ПОБІГ І ПРИБІГ

— Розкажи, як в змаганнях шкільних 

Ти із бігу усіх переміг?..

— Ну, спочатку я, значить, — побіг, 

Ну, а потім я, значить,— прибіг!

ПОДРУЖКИ-ГОВОРУШКИ

В нашім класі є подружки, 

Дві подружки-говорушки.

Так усі їх стали звать,

Бо подружки на уроках, 

Мов сполохані сороки, 

Цокотять і цокотять.

Говорушки Клава й Мила 

На уроках говорили 

Про морозиво та квас,

А учора, а учора 

На загальних наших зборах 

Говорив про них весь клас!

Говорушки Клава й Мила 

На уроках говорили,

А на зборах — навпаки: 

Червоніли і мовчали,

Наче в рот води набрали,— 

Проковтнули язики!

ПРОВАЛИВСЯ ПО КОЛІНА

— От на лижах я спустився!

Мчав, як тільки міг!

Та упав і провалився

По коліна в сніг...

— А чого ж в снігу шапчина

Й очі повні сліз?

— Проваливсь я по коліна...

Головою вниз!

ПРО ГАВРИЛА І ЧОРНИЛО

— Що робить? — пита Гаврило.— 

Я ковтнув чорнила...

— Проковтни ще й промокатку,— 

Буде все в порядку!

ПРО ГУСІНЬ

Сад весною знов ожив.

Як тут не радіти?

Скільки яблук, груш і слив 

Буде цього літа!

Незабаром треба нам 

Гусінь обібрати,

Бо і лист, і цвіт вона 

Може попсувати.

Ми на зборах кожен день 

Довго говорили:

Хто, коли, і як, і де

Візьметься до діла.

Обговорювали план, 

Думали-гадали,

На загибель шкідникам 

«Заходи» шукали.

В час засідань і розмов 

Гусінь листя з’їла —

Лиш листочки постанов 

Всім на сміх лишила!

ПРО КУЛЬТУРУ ШКОЛЯРА

Наш Валерій виступать 

Готувався днів із п’ять.

Добре готувався —

Та перестарався.

Став до столу — і мовчок... 

Позіхнув у кулачок,

Пальцем носа копирснув, 

Рукавами піт змахнув,

Потім ще й почухав 

Нігтями за вухом.

Підсмикнув штанці Валера...

В класі засміялись:

«Про культуру школяра» 

Доповідь та звалась!

ПРО ОДНУ БАБУСЮ

Хто це стукає завзято 

До кожного дому?

То гукають ці малята:

— Збір металолому!

На порозі вже хлоп’ята,

А бабуся з печі:

— Ой, скоріш би поховати 

Всі залізні речі!

Бо в сусідки у Варвари 

Ці хлоп’ята з дому 

Потягли і самовара 

До металолому...

— Не турбуйтеся задаром!

Каже їй Тимішко.—

Як немає самовара —

Можем взяти ліжко!

ПРО ПЕРО І ЧОРНИЛО

— Що це в тебе знов-таки 

Двійки в зошит сіли?

У диктантах помилки 

Знов зачервоніли?

— І чого б я приставав? 

Бачиш, яке діло —

Я перо погане мав 

І рідке чорнило...

— Ти вже краще помовчи! 

Не мели смішного!.. 

Запиши собі й завчи 

Віршика такого:

«Хто правопис твердо зна, 

Той і пише вміло 

І ніколи не пеня 

На перо й чорнило!»

ПРО РІЧКУ ТА ФУТБОЛ

— Коли я дивлюся на річку, мені 

Кататися хочеться, друзі, в човні.

— А я чи ставок, а чи річку побачу,— 

Розмотую вудку, стаю і рибачу.

— А я лиш погляну на воду, хлоп’ята, 

То зразу кортить у футбола ганяти!

— Стривай! А при чому ж футбол до води? 

— Бо грати в футбола я хочу завжди!

ПРО ЩОДЕННИК

Вова в класі, коло дошки, 

Завдання не знав нітрошки. 

Невеселий, як ніколи, 

Повертався він із школи. 

— Треба «двійку» приховати, 

Щоб не знали мама й тато.

А як виправлю на «п’ять¹» —

Можна буде й показать.

У сараї, там, де дрова, 

Заховав щоденник Вова. 

Заховав і в двір побіг 

До однолітків своїх...

А назавтра вчитель знову 

Викликав до дошки Вову. 

Ну, а Вова коло дошки 

Завдання не зна нітрошки!.. 

І вчорашнього не знає,

Ще й щоденника не має... 

Ще й до школи мати Вови 

Розхвильована прийшла,

Бо в сараї, там, де дрова, 

«Двійку» Вовину знайшла!

_{1. Найвища оцінка за п'ятибальної системи навчання.} 

РОЗУМНИКИ

Тече річка невеличка,

Через річку кладка.

Одне одному назустріч 

Ідуть козенятка.

Вузька кладка, козеняткам 

Нікуди звернути,

Бо, звернувши, можна в воду 

Холодну пірнути.

Зустрілися, зупинились, 

Наставили роги —

Видно, обом не хочеться 

Звертати з дороги.

Аж враз одне козенятко 

На кладці лягає,

Друге, мекнувши в подяку, 

По ньому ступає.

Розминулись, розминулись! 

Розумними стали!

Мабуть, вони всім відому 

Казку прочитали!..

САШКО

Сашко в трамваї повному,— 

Розсівся він «як слід»...

А біля нього згорблений 

Стоїть старенький дід.

Хтось до Сашка звертається:

— Чи вас у школі вчать,

Як місце дати старшому,

Як старших поважать?

— Та вчать,— Сашко відказує, 

Але оце якраз 

Розпочались канікули —

Ніхто не учить нас!..

СОМ

Не сидиться хлопцю вдома —

Він зловити хоче сома.

Ранком з вудкою в руці

Наш рибалка на ріці.

Вибрав затишну місцину,

Сів на плетену корзину, 

Швидко вудку розмотав 

І рибалити почав.

Ось разок, іще разок — 

Колихнувся поплавок. 

Насторожився рибак, 

Усміхнувся: — Так-так-так! 

Може, сом у цю хвилину 

Підійшов і чуха спину?

А чи, може, соменята 

Черв’ячка схотіли зняти?..— 

Враз — не стало поплавка, 

Вудку смикає рука.

Хлопець знизує плечима, 

Хлопець блимає очима:

То не сом, не соменя —

То зелене жабеня!

СОНЛИВИЦЯ

Рот кривиться і кривиться 

В Михайла-позіхайла: 

Лінивиця-сонливиця 

Напала на Михайла.

Сусід на нього дивиться 

І сам сидить-куняє.

І ось уже сонливиця 

Всім класом позіхає.

Уже і вчитель кривиться... 

І тут нам смішно стало:

Лінивиці-сонливиці 

Неначе й не бувало!

СТО НІЖОК

​У стоніжок

По сто ніжок.

Всі сто милися,

Всі стомилися.

ТЕ Ж САМЕ

— Ну, хіба таке годиться?! 

В тебе знову одиниця!

— А мене сьогодні, мамо,

Запитали знов те ж саме!

У МАЛИНІ ЗАБЛУДИЛИСЬ

На екскурсію ходили

Ми в сільський наш сад

І двох друзів загубили,

Як ішли назад.

Їх шукали, потомились,

Та знайшли-таки.

— У малині заблудились! —

Кажуть хлопчаки.   

ХЛОПЧИК ОХ

Познайомтесь: хлопчик Ох, 

Охає за десятьох!

Ранок стеле світлу путь, 

Школярі до ніколи йдуть. 

Тільки Ох прилип до ліжка:

— Ох! Полежу ще хоч трішки!

Для Максима, Юри, Клави — 

Для усіх урок цікавий.

Ох зіває в кулачок:

— Ох! Як довго йде урок!

Ось указку Ох тримає — 

Хлопець Африку шукає:

— Ох! Куди це з карти зник 

Всім відомий материк?..

Ох рішати став задачу

І над нею ледь не плаче:

— Ох! Задача не легка,

Краще я спишу в дружка!

Ох заглянув у шпаргалку,

Та шпаргалку-виручалку

В нього вчитель відібрав...

— Ох! Навіщо підглядав?!

Мати кашу варить сину —

До обіду півгодини.

Ох за нею ходить вслід:

— Ох! Коли вже той обід?

Триста кроків до кіно, 

Пішки був би там давно,

Та сидить Ох і чекає:

— Ох! Трамвая щось немає.

Мчить на санях із гори 

Цілий поїзд дітвори.

Тільки Оха там нема:

— Ох! Мороз мене пройма!

Одягли ми ковзани,

І у всіх біжать вони.

Ох, мов козлик на льоду:

— Ох! Тримайте! Уп-паду!

Ми комедію дивились,

Ми сміялись — аж втомились. 

Тільки Ох там бубонів:

— Ох! Я спати захотів!..

Дощ весяний сіє з неба, 

Обійти калюжу треба.

Ох стоїть і дожида:

— Ох! Хай висохне вода!

Треба Оху м’яч підняти 

Там, де гуси й гусенята.

Ох спинився і гука:

— Ох! Боюся гусака!

І Андрійко, і Микола 

Кличуть Оха грать в футбола. 

Ох із місця анітрішки:

— Ох! Болять у мене ніжки...

І в селі ми помагаєм,

Колоски в мішки збираєм. 

Тільки Ох не йде у поле:

— Ох! У мене в боці коле!..

У вікно влетіла муха,

Сіла Охові на вухо.

Ох руки не підійма.

— Ох! Нехай злетить сама!..

Ми рибалимо удвох,

Вудку взяв і хлопчик Ох,

Та заснув там: люлі-люлі! 

Ловись, рибко, із каструлі!..

Сонце гріє гаряче,

Сонце гріє, аж пече...

Тільки Оху це байдуже!

— Ох! Вода холодна дуже!..

Коло річки Ох бродив, 

Черевики забруднив.

— Ох! Це ж треба мити їх? 

Краще я піду в брудних...

Коло вогнища хлоп’ята. 

Дрова Ох пішов шукати.

Як пішов, та й не прийшов — 

Ані Оха, ані дров!

Може, він прийшов у клас? 

Може, Ох той серед вас?

ХАТИНКА ДЛЯ РЯБКА

— Я хвалитись не люблю! 

Наче ту картинку,

Наче іграшку, зроблю 

Для Рябка хатинку!

Він хвалитись не любив: 

Справді «іграшку» зробив!

А Рябко гарчить зі зла:

— Та мені ж вона мала! —

Кіт за поли смика:

— А мені — велика!

ХВАСТУНЕЦЬ

Хлопчик Толя молодець,

Тільки трішки хвастунець.

Якось ми ішли на став,

Він мені таке сказав:

— Слово честі, не хвалюся —

Я ні-чо-го не боюся!..—

Враз на слові цім — з дороги

Толі ящірка під ноги.

З переляку, у тривозі

Наш хвалько мерщій навтік.

Та спіткнувся на дорозі

Й прикусив собі язик!

Хто хвалитись полюбляє, 

В кого звичка є така,— 

Хай ці вірші прочитає 

І прикусить язика!

ХТО СПІШИТЬ, ТОЙ СМІШИТЬ

Кличе лиска черепаху, 

Черепаху-костомаху:

— Йди, голубонько, сюди!

Я від спраги помираю...

Я нездужаю... Благаю: 

Принеси мені води!..— 

Черепаха каже їй:

— Добре, лиско, я мерщій.. 

Три години йшла до річки, 

Три години йшла назад. 

Повернулась до лисички, 

Ледве дише... піт мов град...

— Я була вже коло броду — 

Та куди ж набрати воду?

І нащо було спішить?

Хто спішить, той смішить!

ХТО ЧИМ ХВАЛИТЬСЯ

— Починаю я завжди 

Першим перекличку!

— А я першим на труді 

Вистругав поличку!

— А я першим весь урок 

Руку підіймаю!

— А я... першим на дзвінок 

З класу вибігаю!!!

ЦАПОК

У цапка борідка сива,

Шолудива, некрасива.

І на ній, мов павучки,

Реп’яшки та колючки.

— Так, — кажу я,— Не годиться,

Треба, цапе, поголиться! —

А цапок мені таке:

— Ме-ке-ке! — 

Ніби каже: — розумію, 

та голитися не вмію...

ЦІКАВИЙ

За дверима аж горять 

В Толі оченята:

Дуже хочеться узнать,

Що там каже тато?

До дверей він притуливсь, 

Нашорошив вуха.

У щілину всунув ніс 

І тихенько слуха.

Та швидка рука чиясь 

Двері причинила 

І цікавому якраз 

Носа прищемила!

ЧИСТОПИСАННЯ

— Чого в чорнилі руки, Таню? 

— Це в нас було чистописання! 

— А на щоках чому чорнило?

— Бо я руками щоки мила...

ЧОГО ТІЛЬКИ НЕМА!

На наших шкільних зборах 

Хвалився голова.

Із уст його злітали 

Самі гучні слова.

Він бив себе у груди 

Руками обома:

— У нашому загоні 

Чого тільки нема!

І справді, голова наш 

Хвалився недарма: 

Нема ладу у класі 

І чистоти немає, 

Немає дисципліни 

Й відмінників нема!

ЧОМ ЧИСТЕНЬКІ ПОРОСЯТА

— Не впізнать вас, поросята:

Ви чистенькі, мов качата.

— Ми сьогодні покупались:

На хро-хро-ніку знімались!

ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ГОДИННИК

— Щось годинник,— каже тато,— 

Раптом зупинився.

Треба в чистку віддавати,

Мабуть, запилився...

— Звідки взятись тому пилу? — 

Мовила Галинка. —

Я ж годинник з милом мила:

Там нема й пилинки!

ЧОМУ ТИМКО ПОДРЯПАНИЙ

— Чому це ти подряпаний? — 

Юрко Тимка пита.

Тимко йому відказує:

— Та я ж купав кота!

— А я от не подряпаний, 

Хоч теж купав свого...

— Еге, ти ж не викручував

І не сушив його!

ШВИДКО ВІДПОВІВ

Коли прийшов зі школи внук,

Дідусь щоденник взяв до рук:

— За віщо двійку ти схопив?

— За те, що швидко відповів...

— За те, що швидко? — гримнув дід.

За це ж п'ятірки ставить слід!

— Та що ви, діду, кричите?

Сказав я швидко, та не те...

ЯК АЛЛА ПРИГОЩАЛА

Алла з школи поверталась 

З «Домоводством» у руці:

— Мамо! В школі я навчалась, 

Як пекти смачні млинці!

Де, мамуню, в нас мука? 

Дай-но масла, молока!

Я сама млинці спечу,

І тебе я пригощу!

Узялась до діла Алла,

І пекла, і куштувала... 

Куштувала, куштувала — 

Доки всіх млинців не стало!

ЯКБИ

От якби ми під вербою 

Не зустрілися з тобою,

І якби не роздягались,

І якби ми не купались,

І якби у глибині 

Не було пенька на дні,

І якби про те ми знали, 

І якби ми не пірнали,

І якби не всі якби,— 

Не набили б ми лоби!

ЯК НЕВДАХА ВИСТУПАВ

От я вчора виступав! —

Ви б почули, як співав!

Хоч немає слуху,

Я горлав щодуху:

— До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!

Голос мій почули всі!

А скінчив — що сталось! 

З місць усі зірвались, 

Сцену ледь не рознесли, 

А мене вхопили —

Аж на вулицю несли 

І вже там... набили!

ЯК ХОМА ЗБИРАВСЯ У ПОХІД

Заклопотаний Хома:

— Може, ще чого нема?— 

Він зібрався у похід,

Не абияк, а як слід.

О, Хома наш — голова: 

Рюкзаків у нього два!.. 

Літнє сонечко пече,

А з Хоми аж піт тече.

У одній руці — стілець,

А у другій — казанець. 

Рюкзаки висять на ньому, 

Мов на осликові тому.

І сміються хлопчаки:

— Добрі в тебе рюкзаки! 

Тільки треба для походу 

Пару коней чи підводу!