ГРИЦЬКО БОЙКО
БАБУСЯ І ВНУК
Бабуся внука колисає,
А внук ніяк не засинає.
Розповіла вже всі казки,
І віршики, і приказки.
Стомилася, та все ж співає,—
А внук ніяк не засинає.
Аж враз в кімнаті тихо стало —
Мабуть, уже заколисала...
Та ні, знов пісенька луна
Якась тонка і голосна.
Піду в кімнату подивлюся —
Щось наче голос не бабусі.
Зайшов — побачив я дива:
Бабуся спить, а внук співа!
БАРАБАН
В магазині тато мій
Барабан купив новий.
І палички невеличкі —
Це для мене й для сестрички.
Ми з сестричкою мирились —
Барабаном ми ділились:
Трохи я побарабаню,
Потім дам сестричці Ані.
Барабаню знову я.
Потім — черга не моя...
Тато каже: — Перестань!
Перестань, не барабань!
Бо від цього барабана
Я глухим, напевне, стану! —
Відповів йому я вмить:
— Треба ще один купить!
Ми удвох побарабаним
І відразу перестанем.
ВИКРУТИВСЯ
Учитель у класі питає Миколу:
— Чому ти два дні не приходив у школу
— Та я позавчора ішов через річку,
Крізь лід провалився в холодну водичку.
Весь день після того лежав і хворів,
А мама аж двох привела лікарів...
— А вчора якраз біля вашого двору,
До школи йдучи, я із лікарем стрівся.
Ну, думаю, вчитель наш теж провалився!
ВИСТУПАЙЧЕНКО
Виступайченко Панас
Часто виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.
А рука його, рука,—
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та меле!
Захлинається, кричить
І веде до того,
Як в порожнє перелить
Воду із пустого.
Може, є і серед вас
Виступайченко Панас?
Ви йому, братове,
Не давайте слова!
ВНУЧАТКО І КУРЧАТКО
Бабуся каже: — Глянь в гніздечко:
Курчатко клюнуло з яєчка. —
Пита здивовано внуча:
— А влізло як туди курча?
ВНУЧКА-БІЛОРУЧКА
Є в бабусі внучка,
Внучка-білоручка.
І сьогодні от бабуся
Мила голову Настусі,
Мила, поливала,
Сухо витирала,—
Бо Настуся ще мала —
Тільки в сьомий перейшла!
Дорога бабусю,
Киньте мить Настусю.
За слова «не вмію»
Їй намильте шию!
«ВСЕ РОБИМ СВОЇМИ РУКАМИ»
Прохає бабусю Ганнуся:
— Погладь1 мені галстук, бабусю!
— Сама ж ти що маєш робити?
— А я буду вірша учити.
— Ну вчи. Коли вивчиш як слід,
На столик поставиш обід.
— Хай мама обід приготує:
На збори шкільні поспішаю.
— Яка ж у вас буде програма?
— «Все робим своїми руками»!
— І що ж ти покажеш на зборі?
— Я буду співати у хорі
І вірш прочитаю з програми:
«Все робим своїми руками»!
1. Погладь — попрасуй.
ГАНТЕЛІ
Гантелі купив Тимішко,
І кинув він їх під ліжко.
Лежать вони там без діла,
Лежать-припадають пилом.
Чому ж не бере Тимішко
Гантелі свої з-під ліжка?
Багато на них пилюки:
Не хоче бруднити руки!
ГОЛОВА
Був у нашому загоні
Голова.
Ми обрали його тому
Тижнів з два.
Та як стали головою
Його звать,
Став він дуже носа вгору
Задирать,
І тому на нових зборах,—
Так бува! —
Полетів із голови
Наш голова!
ГРАЛАСЯ В ДОЛОНЕЧКИ
— Де ти завозилася?
Де ти забруднилася?
— Я в калюжі з сонечком
Гралася в долонечки!
ГРАК
Захотілося граку
З чорного стать білим.
Тричі входив він в ріку,
Тричі мився милом.
А коли пилюку змив,
То ще більше почорнів.
— Кепське мило!— карка грак.
Та чи так?
ДЕ БУКВАРИК?
— Де твій букварик?
— В портфелі новому.
— Ну, а портфель де?
— У столику дома.
— Взяв би із столу.
— Так стіл же замкнувся...
— То відімкнув би.
— Ключа я забувся...
— Де ж це той ключ?
— У портфелі новому.
— Ну, а портфель де?
— У столику дома.
ДРУГЕ МІСЦЕ
— От я біг на лижнім кросі —
Не віддихаюсь і досі!
Друге місце я зайняв,
І татусь мене обняв...
— Ну, а бігло ж вас багато?
— Бігли вдвох ми: я і тато!
ЗАГОРДИЛАСЬ
Серед кращих учениць
В обласній газеті
Усміхалась читачам
Оля на портреті.
Цілу дюжину газет
Накупила Оля —
Дарувала всім своїм
Подругам у школі.
А сестричка по селу
Довго щебетала:
«Нашу Олечку тепер
Вся країна взнала!»
Запишалося дівча,
Подруг сторониться.
Стала Олечка на всіх
Звисока дивиться.
Йде, а кирпа догори,—
Загордилась дуже...
Ми гукнули: — Подивись,
Ти зайшла в калюжу!
ЗАГОРІВСЯ І ПОТУХ
До усього береться.
Все встигає почать,
Та йому не вдається
Розпочате кінчать.
Мов сірник, загориться,
Як почне щось робить:
Поспіша, метушиться,
Гарячиться, кричить.
Потім враз — охололо,
Присмирніло хлопча,
Стало тихе і кволе,
Наче мокре курча.
Де одразу й подівся
Запальний його дух.
Мов сірник, загорівся,
Мов сірник, і потух!
ЗА ЩО ДВІЙКА!
— За що двійка?
— За казки!
— Що? Не вмів читати?
— Ні, я добре прочитав,
Можу й розказати...
— За що ж двійка?
— За казки!
— Ну й задав мороку!..
— Ох, на співах я читав
Їх під час уроку...
ЗЛАМАНИЙ СТІЛЕЦЬ
— Саво, кинь читати!
Хай йому вже грець!
Треба ж поладнати
Зламаний стілець!
На дивані Сава
З книжкою в руці:
— Не моя це справа
Лагодить стільці!
А як звечоріло,
Він за стіл сіда.
Тільки стіл накрили —
Трапилась біда:
Зі стільця хлопчисько
Покотився так,
Що розбив він миску
І набив синяк.
А в сестрички Клави
Усміх на лиці:
— То чия це справа
Лагодить стільці?
ЗМАГАННЯ
Чого з ганчірками весь клас?
За чистоту змагання в нас!
Ну, а чого так розкричались?
Бо ми за тишу вже змагались!
ІСТОРІЯ З ГЕОГРАФІЄЮ
Ви б, напевне, теж сміялись:
Ось історія яка
З географією сталась
В нашім класі у Юрка.
В нього правило своє:
Карту не вивчати,
Бо на ній всі назви є —
Можна прочитати.
Встав Юрко з-за парти
І пішов до карти...
Та даремно він старався
І уважно придивлявся —
Зовсім написів нема:
Карта, бачите, «німа»,
Не така, як вчора.
Тож попробуй відгадай,
Де Карпати, і Дунай,
І Каспійське море?!.
Перед класом коло карти
Він розгублено стояв
І відомі всім Карпати
Десь у Франції шукав!
КАЧЕЧКА
Качечка кряче —
Каченят не баче.
Кличе качечка курчат:
Чи не бачили качат?
КАЧЕЧКА-ПРАЧЕЧКА
— Качечко, качечко,
Чепурненька прачечко!
Можеш ти повісти,
Як білизну прала ти?
— Так-таки! Прала я,
Прала-полоскала я.
Так-так-так! Прала я —
Вся білизна аж сія!
— Качечко, качечко,
Чепурненька прачечко!
Хто ж тобі помагав?
Хто білизну віджимав?
— Так-таки! Прала я,
Прала-полоскала я.
Так-так-так! Помагав —
Качур гарно віджимав.
— Качечко, качечко,
Чепурненька прачечко!
Можеш ти повісти,
А для кого прала ти?
— Так-таки! Прала я,
Прала-полоскала я.
Так-так-так! Все для них,
Для качаток дорогих!
КАШОВАР
Зупинився відпочити
Біля річки наш загін.
Розвели багаття діти.
Кошоварить став Мартин.
Казанець узяв за вухо
І пішов він бережком.
Ось один і другий кухоль
Зачерпнув води з піском.
Неперебране, немите
В воду висипав пшоно:
— На легкім вогні, накрите,
Упріває хай воно!
От і каша вже готова,
Розварилася як слід.
— Де ложки? — гукає Вова. —
Роздавай, Мартин, обід!
— Що? Подобається кашка?
— Та нічого... Хай їй грець:
В мене в ложці черепашка!
— А у мене — камінець!
А Оленка хитро каже:
— Не зважай, Мартин, на це:
Не один пісок у каші —
Попадається й пшонце!
КОВЗАНИ-ПУСТУНИ
Є у мене ковзани,
Ковзани-пустуни.
Тільки ранок наступає —
Вже на вулиці вони.
Їм сподобавсь дуже лід —
Я ж спізнився на обід.
І мені сказала мама:
— Просто горе з ковзанами!
Отакі-то ковзани,
Ковзани-пустуни!
«КОНСУЛЬТАНТ»
Весною біля школи
Усім знайшлося діло:
Гуртом ямки копали
І деревця садили.
Один Мишко тинявся
І потирав долоні,—
Він був за консультанта
У нашому загоні.
До кожного підходив,
Повчав нас без упину:
— На дно насипте гною,
А зверху — вогку глину!
Та корінь засипайте
Мерщій, Катюшо й Людо,—
Бо яблунька засохне
І яблук тут не буде.
— Авжеж не буде яблук,—
Промовила Катюша,—
Бо це, як хочеш знати,
Не яблунька, а груша!
КРУГОМ СХІД
На Далекому Сході
Був Мишко у поході.
І хвалився він радо:
— От цікавий похід!
Там і збоку, і ззаду,
І попереду — схід!
МОДНА ЗАЧІСКА
Нашу Нату не впізнати,—
Модна зачіска у Нати,
Дивна зачіска нова:
Розкуйовджене волосся
На всі боки піднялося,—
Мов копиця, голова!
Ната в класі йде до парти,
А навколо смішки-жарти:
— Звідки зачіски нові? —
Посміхнувся Боря хитро:
— Це, мабуть, від того вітру,
Що у неї в голові!
МОЛОДЕЦЬ ПРОТИ ОВЕЦЬ
Він на зборах все мовчав,
Балакучий Вова,
Наче в рот води набрав —
Не сказав ні слова.
А додому він попав,—
Як переродився:
І руками замахав,
І розгарячився.
І доводить палко став
Він своїй бабусі,
Що на зборах все, мовляв,
Йшло не в тому дусі.
А бабуся, як на зло,
Слухала й мовчала —
Мов до того, що було,
Їй і діла мало.
Потім десь пішла вона —
Слухати втомилась.
У кімнаті лиш одна
Киця залишилась.
Увірвався їй терпець,
І сказала киця:
— Молодець проти овець —
Дома кокошиться!
НЕ ЗНАЛА
Пита бабуся у онуки:
— Чи ти помила добре руки?
— Аякже,— Милочка в отвіт, —
Помила з милом так, як слід.
— А де? — бабуся знов питає. —
води ж у хаті в нас немає...
— Немає? — здивувалась Мила. —
А я не знала і помила.
«НЕКУЛЬТУРНІ ХАЗЯЇ»
Із гостини по сніжку
Хлопчики вертались,
А товариш запитав:
— Як вам гостювалось?
— Та нічого, все як слід...
Тільки, бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Некультурні дуже.
Некультурні хазяї,
Просто нехороші,—
У прихожій не зняли
З нас вони калоші!
Навіть з наших кожушин
Снігу не струсили...
То ми так, як увійшли,
І до столу сіли.
НІС У СМЕТАНІ
Сметану син приніс.
В сметані в нього ніс.
— Де брав таку рідку?
— У нашому ларку.
— Ану, ходім туди!
— Ой, мамо, не ходи!
— Чому це «не ходи»?
— Бо я долив води...
ОБІЦЯЛЬНИК
Митрофанка в школі й дома
Обіцяльником звемо ми.
Та і як його не звать? —
Любить хлопець обіцять.
Тільки те, що обіцяє,
Він одразу ж забуває...
Всі сміються з Митрофанка:
— На наступних зборах ланки,
Коли будеш виступать,
Обіцяй... не обіцять!
ПІДСЛУХАНА РОЗМОВА
— Ти промокатки не даси?
— Не дам — проси, хоч не проси!
— Ну, коли так,— трусись над нею!
Я промокну тоді своєю!
ПОБІГ І ПРИБІГ
— Розкажи, як в змаганнях шкільних
Ти із бігу усіх переміг?..
— Ну, спочатку я, значить, — побіг,
Ну, а потім я, значить,— прибіг!
ПОДРУЖКИ-ГОВОРУШКИ
В нашім класі є подружки,
Дві подружки-говорушки.
Так усі їх стали звать,
Бо подружки на уроках,
Мов сполохані сороки,
Цокотять і цокотять.
Говорушки Клава й Мила
На уроках говорили
Про морозиво та квас,
А учора, а учора
На загальних наших зборах
Говорив про них весь клас!
Говорушки Клава й Мила
На уроках говорили,
А на зборах — навпаки:
Червоніли і мовчали,
Наче в рот води набрали,—
Проковтнули язики!
ПРОВАЛИВСЯ ПО КОЛІНА
— От на лижах я спустився!
Мчав, як тільки міг!
Та упав і провалився
По коліна в сніг...
— А чого ж в снігу шапчина
Й очі повні сліз?
— Проваливсь я по коліна...
Головою вниз!
ПРО ГАВРИЛА І ЧОРНИЛО
— Що робить? — пита Гаврило.—
Я ковтнув чорнила...
— Проковтни ще й промокатку,—
Буде все в порядку!
ПРО ГУСІНЬ
Сад весною знов ожив.
Як тут не радіти?
Скільки яблук, груш і слив
Буде цього літа!
Незабаром треба нам
Гусінь обібрати,
Бо і лист, і цвіт вона
Може попсувати.
Ми на зборах кожен день
Довго говорили:
Хто, коли, і як, і де
Візьметься до діла.
Обговорювали план,
Думали-гадали,
На загибель шкідникам
«Заходи» шукали.
В час засідань і розмов
Гусінь листя з’їла —
Лиш листочки постанов
Всім на сміх лишила!
ПРО КУЛЬТУРУ ШКОЛЯРА
Наш Валерій виступать
Готувався днів із п’ять.
Добре готувався —
Та перестарався.
Став до столу — і мовчок...
Позіхнув у кулачок,
Пальцем носа копирснув,
Рукавами піт змахнув,
Потім ще й почухав
Нігтями за вухом.
Підсмикнув штанці Валера...
В класі засміялись:
«Про культуру школяра»
Доповідь та звалась!
ПРО ОДНУ БАБУСЮ
Хто це стукає завзято
До кожного дому?
То гукають ці малята:
— Збір металолому!
На порозі вже хлоп’ята,
А бабуся з печі:
— Ой, скоріш би поховати
Всі залізні речі!
Бо в сусідки у Варвари
Ці хлоп’ята з дому
Потягли і самовара
До металолому...
— Не турбуйтеся задаром!
Каже їй Тимішко.—
Як немає самовара —
Можем взяти ліжко!
ПРО ПЕРО І ЧОРНИЛО
— Що це в тебе знов-таки
Двійки в зошит сіли?
У диктантах помилки
Знов зачервоніли?
— І чого б я приставав?
Бачиш, яке діло —
Я перо погане мав
І рідке чорнило...
— Ти вже краще помовчи!
Не мели смішного!..
Запиши собі й завчи
Віршика такого:
«Хто правопис твердо зна,
Той і пише вміло
І ніколи не пеня
На перо й чорнило!»
ПРО РІЧКУ ТА ФУТБОЛ
— Коли я дивлюся на річку, мені
Кататися хочеться, друзі, в човні.
— А я чи ставок, а чи річку побачу,—
Розмотую вудку, стаю і рибачу.
— А я лиш погляну на воду, хлоп’ята,
То зразу кортить у футбола ганяти!
— Стривай! А при чому ж футбол до води?
— Бо грати в футбола я хочу завжди!
ПРО ЩОДЕННИК
Вова в класі, коло дошки,
Завдання не знав нітрошки.
Невеселий, як ніколи,
Повертався він із школи.
— Треба «двійку» приховати,
Щоб не знали мама й тато.
А як виправлю на «п’ять1» —
Можна буде й показать.
У сараї, там, де дрова,
Заховав щоденник Вова.
Заховав і в двір побіг
До однолітків своїх...
А назавтра вчитель знову
Викликав до дошки Вову.
Ну, а Вова коло дошки
Завдання не зна нітрошки!..
І вчорашнього не знає,
Ще й щоденника не має...
Ще й до школи мати Вови
Розхвильована прийшла,
Бо в сараї, там, де дрова,
«Двійку» Вовину знайшла!
1. Найвища оцінка за п'ятибальної системи навчання.
РОЗУМНИКИ
Тече річка невеличка,
Через річку кладка.
Одне одному назустріч
Ідуть козенятка.
Вузька кладка, козеняткам
Нікуди звернути,
Бо, звернувши, можна в воду
Холодну пірнути.
Зустрілися, зупинились,
Наставили роги —
Видно, обом не хочеться
Звертати з дороги.
Аж враз одне козенятко
На кладці лягає,
Друге, мекнувши в подяку,
По ньому ступає.
Розминулись, розминулись!
Розумними стали!
Мабуть, вони всім відому
Казку прочитали!..
САШКО
Сашко в трамваї повному,—
Розсівся він «як слід»...
А біля нього згорблений
Стоїть старенький дід.
Хтось до Сашка звертається:
— Чи вас у школі вчать,
Як місце дати старшому,
Як старших поважать?
— Та вчать,— Сашко відказує,
Але оце якраз
Розпочались канікули —
Ніхто не учить нас!..
СОМ
Не сидиться хлопцю вдома —
Він зловити хоче сома.
Ранком з вудкою в руці
Наш рибалка на ріці.
Вибрав затишну місцину,
Сів на плетену корзину,
Швидко вудку розмотав
І рибалити почав.
Ось разок, іще разок —
Колихнувся поплавок.
Насторожився рибак,
Усміхнувся: — Так-так-так!
Може, сом у цю хвилину
Підійшов і чуха спину?
А чи, може, соменята
Черв’ячка схотіли зняти?..—
Враз — не стало поплавка,
Вудку смикає рука.
Хлопець знизує плечима,
Хлопець блимає очима:
То не сом, не соменя —
То зелене жабеня!
СОНЛИВИЦЯ
Рот кривиться і кривиться
В Михайла-позіхайла:
Лінивиця-сонливиця
Напала на Михайла.
Сусід на нього дивиться
І сам сидить-куняє.
І ось уже сонливиця
Всім класом позіхає.
Уже і вчитель кривиться...
І тут нам смішно стало:
Лінивиці-сонливиці
Неначе й не бувало!
СТО НІЖОК
У стоніжок
По сто ніжок.
Всі сто милися,
Всі стомилися.
ТЕ Ж САМЕ
— Ну, хіба таке годиться?!
В тебе знову одиниця!
— А мене сьогодні, мамо,
Запитали знов те ж саме!
У МАЛИНІ ЗАБЛУДИЛИСЬ
На екскурсію ходили
Ми в сільський наш сад
І двох друзів загубили,
Як ішли назад.
Їх шукали, потомились,
Та знайшли-таки.
— У малині заблудились! —
Кажуть хлопчаки.
ХЛОПЧИК ОХ
Познайомтесь: хлопчик Ох,
Охає за десятьох!
Ранок стеле світлу путь,
Школярі до ніколи йдуть.
Тільки Ох прилип до ліжка:
— Ох! Полежу ще хоч трішки!
Для Максима, Юри, Клави —
Для усіх урок цікавий.
Ох зіває в кулачок:
— Ох! Як довго йде урок!
Ось указку Ох тримає —
Хлопець Африку шукає:
— Ох! Куди це з карти зник
Всім відомий материк?..
Ох рішати став задачу
І над нею ледь не плаче:
— Ох! Задача не легка,
Краще я спишу в дружка!
Ох заглянув у шпаргалку,
Та шпаргалку-виручалку
В нього вчитель відібрав...
— Ох! Навіщо підглядав?!
Мати кашу варить сину —
До обіду півгодини.
Ох за нею ходить вслід:
— Ох! Коли вже той обід?
Триста кроків до кіно,
Пішки був би там давно,
Та сидить Ох і чекає:
— Ох! Трамвая щось немає.
Мчить на санях із гори
Цілий поїзд дітвори.
Тільки Оха там нема:
— Ох! Мороз мене пройма!
Одягли ми ковзани,
І у всіх біжать вони.
Ох, мов козлик на льоду:
— Ох! Тримайте! Уп-паду!
Ми комедію дивились,
Ми сміялись — аж втомились.
Тільки Ох там бубонів:
— Ох! Я спати захотів!..
Дощ весяний сіє з неба,
Обійти калюжу треба.
Ох стоїть і дожида:
— Ох! Хай висохне вода!
Треба Оху м’яч підняти
Там, де гуси й гусенята.
Ох спинився і гука:
— Ох! Боюся гусака!
І Андрійко, і Микола
Кличуть Оха грать в футбола.
Ох із місця анітрішки:
— Ох! Болять у мене ніжки...
І в селі ми помагаєм,
Колоски в мішки збираєм.
Тільки Ох не йде у поле:
— Ох! У мене в боці коле!..
У вікно влетіла муха,
Сіла Охові на вухо.
Ох руки не підійма.
— Ох! Нехай злетить сама!..
Ми рибалимо удвох,
Вудку взяв і хлопчик Ох,
Та заснув там: люлі-люлі!
Ловись, рибко, із каструлі!..
Сонце гріє гаряче,
Сонце гріє, аж пече...
Тільки Оху це байдуже!
— Ох! Вода холодна дуже!..
Коло річки Ох бродив,
Черевики забруднив.
— Ох! Це ж треба мити їх?
Краще я піду в брудних...
Коло вогнища хлоп’ята.
Дрова Ох пішов шукати.
Як пішов, та й не прийшов —
Ані Оха, ані дров!
Може, він прийшов у клас?
Може, Ох той серед вас?
ХАТИНКА ДЛЯ РЯБКА
— Я хвалитись не люблю!
Наче ту картинку,
Наче іграшку, зроблю
Для Рябка хатинку!
Він хвалитись не любив:
Справді «іграшку» зробив!
А Рябко гарчить зі зла:
— Та мені ж вона мала! —
Кіт за поли смика:
— А мені — велика!
ХВАСТУНЕЦЬ
Хлопчик Толя молодець,
Тільки трішки хвастунець.
Якось ми ішли на став,
Він мені таке сказав:
— Слово честі, не хвалюся —
Я ні-чо-го не боюся!..—
Враз на слові цім — з дороги
Толі ящірка під ноги.
З переляку, у тривозі
Наш хвалько мерщій навтік.
Та спіткнувся на дорозі
Й прикусив собі язик!
Хто хвалитись полюбляє,
В кого звичка є така,—
Хай ці вірші прочитає
І прикусить язика!
ХТО СПІШИТЬ, ТОЙ СМІШИТЬ
Кличе лиска черепаху,
Черепаху-костомаху:
— Йди, голубонько, сюди!
Я від спраги помираю...
Я нездужаю... Благаю:
Принеси мені води!..—
Черепаха каже їй:
— Добре, лиско, я мерщій..
Три години йшла до річки,
Три години йшла назад.
Повернулась до лисички,
Ледве дише... піт мов град...
— Я була вже коло броду —
Та куди ж набрати воду?
І нащо було спішить?
Хто спішить, той смішить!
ХТО ЧИМ ХВАЛИТЬСЯ
— Починаю я завжди
Першим перекличку!
— А я першим на труді
Вистругав поличку!
— А я першим весь урок
Руку підіймаю!
— А я... першим на дзвінок
З класу вибігаю!!!
ЦАПОК
У цапка борідка сива,
Шолудива, некрасива.
І на ній, мов павучки,
Реп’яшки та колючки.
— Так, — кажу я,— Не годиться,
Треба, цапе, поголиться! —
А цапок мені таке:
— Ме-ке-ке! —
Ніби каже: — розумію,
та голитися не вмію...
ЦІКАВИЙ
За дверима аж горять
В Толі оченята:
Дуже хочеться узнать,
Що там каже тато?
До дверей він притуливсь,
Нашорошив вуха.
У щілину всунув ніс
І тихенько слуха.
Та швидка рука чиясь
Двері причинила
І цікавому якраз
Носа прищемила!
ЧИСТОПИСАННЯ
— Чого в чорнилі руки, Таню?
— Це в нас було чистописання!
— А на щоках чому чорнило?
— Бо я руками щоки мила...
ЧОГО ТІЛЬКИ НЕМА!
На наших шкільних зборах
Хвалився голова.
Із уст його злітали
Самі гучні слова.
Він бив себе у груди
Руками обома:
— У нашому загоні
Чого тільки нема!
І справді, голова наш
Хвалився недарма:
Нема ладу у класі
І чистоти немає,
Немає дисципліни
Й відмінників нема!
ЧОМ ЧИСТЕНЬКІ ПОРОСЯТА
— Не впізнать вас, поросята:
Ви чистенькі, мов качата.
— Ми сьогодні покупались:
На хро-хро-ніку знімались!
ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ГОДИННИК
— Щось годинник,— каже тато,—
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився...
— Звідки взятись тому пилу? —
Мовила Галинка. —
Я ж годинник з милом мила:
Там нема й пилинки!
ЧОМУ ТИМКО ПОДРЯПАНИЙ
— Чому це ти подряпаний? —
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
— Та я ж купав кота!
— А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого...
— Еге, ти ж не викручував
І не сушив його!
ШВИДКО ВІДПОВІВ
Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів...
— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п'ятірки ставить слід!
— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те...
ЯК АЛЛА ПРИГОЩАЛА
Алла з школи поверталась
З «Домоводством» у руці:
— Мамо! В школі я навчалась,
Як пекти смачні млинці!
Де, мамуню, в нас мука?
Дай-но масла, молока!
Я сама млинці спечу,
І тебе я пригощу!
Узялась до діла Алла,
І пекла, і куштувала...
Куштувала, куштувала —
Доки всіх млинців не стало!
ЯКБИ
От якби ми під вербою
Не зустрілися з тобою,
І якби не роздягались,
І якби ми не купались,
І якби у глибині
Не було пенька на дні,
І якби про те ми знали,
І якби ми не пірнали,
І якби не всі якби,—
Не набили б ми лоби!
ЯК НЕВДАХА ВИСТУПАВ
От я вчора виступав! —
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
Я горлав щодуху:
— До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі!
А скінчив — що сталось!
З місць усі зірвались,
Сцену ледь не рознесли,
А мене вхопили —
Аж на вулицю несли
І вже там... набили!
ЯК ХОМА ЗБИРАВСЯ У ПОХІД
Заклопотаний Хома:
— Може, ще чого нема?—
Він зібрався у похід,
Не абияк, а як слід.
О, Хома наш — голова:
Рюкзаків у нього два!..
Літнє сонечко пече,
А з Хоми аж піт тече.
У одній руці — стілець,
А у другій — казанець.
Рюкзаки висять на ньому,
Мов на осликові тому.
І сміються хлопчаки:
— Добрі в тебе рюкзаки!
Тільки треба для походу
Пару коней чи підводу!