ЧОМУ ТИГР ТАКИЙ ЗЛИЙ НА КОТА (бірманська народна казка)

    Тигр був великий, дужий і лютий звір. Але він був такий незграбний, що з нього сміялися всі звірі у джунглях.
— Ні, ви тільки погляньте на цього незграбу, — глузували звірі, — він скоро помре з голоду, бо не зуміє спіймати здобич!
    Тигр почував себе дуже нещасливим. Та якось він згадав про свого двоюрідного брата Кота. Тоді він пішов до нього і сказав:
— Брате мій, навчи мене, будь ласка, полювати і ловити здобич. За це я вірно служитиму тобі аж три роки.
    Кіт згодився.
    Так Тигр став навчатись у Кота. І хоч вони були двоюрідні брати, а Тигр ще був і старший, він завжди виявляв до Кота належну повагу, як учень до вчителя. Він підмітав у хаті, готував їжу, бігав з дорученнями, супроводжував повсюди Кота і старанно вчив усі уроки. Одне слово, Тигр був зразковим учнем. Спочатку Кіт теж був хорошим учителем, але пізніше став заздрити своєму учневі.
    «Тигр переймає мої способи, — думав Кіт. — І якщо я його навчу всього того, що знаю сам, він зрівняється зі мною, а може, й перевершить мене, бо він дужий і більший».
    Кіт вирішив, що не навчить Тигра одного особливого прийому.
    Коли минуло три роки навчання, Тигр шанобливо запитав:
— Пане вчителю, чи я вже вивчив усе?
— Усе, — збрехав Кіт.
     Тигр подякував Котові й радісно побіг собі геть. Тепер він уже почав полювати сам. Але незабаром Тигр засумнівався, що робить усе як слід, бо коли він припадав до землі, щоб плигнути на оленя, той, нібито кимсь попереджений про небезпеку, негайно зникав. Тигр припав до землі, щоб плигнути на вола, і знову його спіткала невдача. «Знайди собі добру засідку і несподівано нападай на здобич», — таке було одне з головних правил його вчителя Кота. Тигр добре ховався в заростях бамбука, але й олень, і віл чомусь знали про це. Він довго сушив собі голову, припадав до землі, наче хотів плигнути на здобич, уважно вивчав кожний свій порух. І нарешті здогадався, що виною всьому було «бух-бух» його хвоста, яким він бив раз у раз. Саме це «бух-бух» завжди попереджало його жертву.
— Це все віроломний Кіт! — гнівно закричав Тигр. — Він ніколи не вчив мене беззвучно бити хвостом.
     А коли він згадав, як тихесенько Кіт ворушив своїм хвостом на полюванні, то розшаленів і поклявся: з'їсть Кота, якщо тільки його знайде.
    З того часу Тигр завжди шукає Кота, який, одначе, такий хитрий, що й досі ще залишається живий.