ЧАРОДІЙ І МИША (бенгальська народна казка)

    Був собі колись на світі чародій, великий і мудрий. Люди розказували, що все, чого тільки він забажає, сповнювалось.
    Якось сидів чародій над морем і снував свої думки, коли це раптом просто до ніг йому впала мишка. Підвів він голову й побачив, що над ним кружляє орел. І зрозумів чародій, що мишка випала у хижака з пазурів. Зворушений, він вирішив, що це — віщий знак, воля небес: вони хотіли, щоб чародій урятував мишку й виростив.
    Загорнув він мишку в зелений листок, приніс додому й віддав своїй жінці, щоб вона ту нещасну тваринку доглянула.
— Доглянути я її не проти, — промовила жінка, — тільки ж не знаю, з якого боку до неї і приступити.
    Тоді чародій проказав заклинання, щоб мишка обернулась у дівчинку, і так воно й сталося.
    Дівчинка росла, підростала й була чародієві та його жінці за рідну дочку. А як стала вона на виданні, чародійова жінка нагадала чоловікові, що пора вже дівчині заміж виходити.
    Покликав чародій дочку та й каже: 
— Дитино моя, ти вже доросла, час тобі власну сім'ю заводити. Скажи мені, кого ти хочеш мати своїм обранцем, і я видам тебе за нього.
— Добре, тату, — відповіла дівчина. — Коли вже ви даєте мені самій вибирати собі чоловіка, то я піду за сина того, хто в світі наймогутніший.
    Чародій подумав, що дочка хоче побратися з сином сонця, бо наймогутнішим у світі всі вважали небесне світило. Тож він звернувся до нього й розповів про доччине бажання. А сонце йому на те й каже:
— Ох ні, не таке я могутнє, як ви собі там, на землі, гадаєте. Бачиш он ту хмару? Вона могутніша, ніж я. Як заступить мене, то я тужусь, тужусь, а з місця її однаково не зрушу. Наймогутніша в світі вона, хмара.
    Обернувся тоді чародій до хмари й розповів про свій клопіт їй. А хмара й відповідає:
— Не того ти шукаєш, чоловіче. Не така вже я й могутня. Вітер од мене дужчий. Бува, зберуся я попливти в один бік і послати людям дощу, а вітер як налетить — і вже погнав мене зовсім в інший бік. Перед ним я безсила. Іди краще до нього, це його син має взяти твою дочку заміж.
    Звернувся чародій до вітру. Але той відказав, що не може нічого вдіяти перед височенною горою. Вона, мовляв, раз у раз перепиняє йому шлях, і він мусить віяти зовсім не туди, куди хоче.
    Чародій аж розгубився. Поки він ходив від сонця до хмари, від хмари до вітру, од вітру до гори, дочка була з ним. От стали вони нарешті перед горою. Чародій і їй розповів про доччине бажання побратися з сином того, хто в світі наймогутніший.
    Усміхнулася височенна гора та й мовить: 
— Чоловіче добрий, мені дуже хотілося б, щоб мій син мав таку розумну та вродливу дружину, як твоя дочка. І все ж я мушу сказати тобі ось що: я безвладна перед мишею. Вона може мене геть поточити, може вирити в мені цілу печеру й спокійнісінько жити там, а я нічого їй не вдію! Ось покличу я тобі зараз мишу, побалакайте з нею.
    Так сказала гора, так і зробила.
    Вийшла з гори миша, і чародій запропонував їй віддати свою дочку за її сина. А миша й відповідає:
— Все це добре, але ж миші з людьми не одружуються. — Я залюбки оженю свого сина з твоєю гарною дочкою, якщо ти обернеш її в мишу.
    Нічого було робити чародієві. Та й дочка його стала благати:
— Татусю, любий, оберни мене в мишку, я хочу вийти за мишачого сина й довіку жити з ним у мирі й злагоді.
    Так чародій і зробив — обернув дочку знов у мишу, і юна мишача пара щасливо пішла жити до печери в горі.