ІВАШКО — ВЕДМЕЖЕ ВУШКО (казка)

    Як ото колись баби зібрались у ліс по опеньки. Ходили-ходили, коли одна баба та й упала у ведмедячий барліг. Прийшов ведмідь і не розірвав її, а став із нею жити. А через років три у неї народився син. Вона його прозвала Івашко — Ведмеже Вушко,— у нього та були ведмедячі вуха.
    От той Івашко росте та й росте та так швидко. Виріс здоровий хлопець та й пішов світ за очі. Іде та й іде. Коли стоїть Дубовик і питає його:
— Куди ти йдеш?

     А він каже.
— Світ за очі.
— Ну, й я з тобою піду.
— Ну, йди!
    Пішли вони вдвох. Ідуть,— коли такий чоловік із такими довгими вусами, що ними він ловив рибу, і питає їх:
— Куди йдете?

     А вони кажуть:
— Світ за очі. 

     А він і каже:
— Піду й я з вами!
— Ну і йди!
    От вони пішли втрьох. Ідуть та й ідуть, коли побачили хатку на курячих ніжках. Вони тоді пішли у ту хату, коли там сидить такий дід старий, у нього борода в аршин¹; він сидить у ступі², залізним товкачем³ поганяє, а мітлою⁴ слід замітає. Він на них як закричить;
— Чого ви прийшли: чи битися, чи миритися?!
     Вони кажуть.
— Давай битися!
     От вийшов Дубовик, дід той як ухопить того Дубовика, так його і вбив. 
     Тоді виходить той чоловік, що з довгими вусами, битися, а той дід його як ухопить, так його і вбив.

     Тоді наостанку виходить битися той Іван. От той Іван як схопиться з тим дідом,— той дід аж захрипів і каже:
— Коли ти поборов мене, то я тобі дарую усе моє добро і мою дочку бери собі заміж; і як буде тобі чого треба, то на тобі оце яйце і скажи:   «Яєчку, одчинись і випади»; то що тобі треба, те воно й випаде.
     І той чоловік з ведмежими вухами, узяв те яйце, оженився з тією дівкою, а той дід скоро вмер, а вони залишились одні. Живуть та поживають, та добра наживають.

1. Аршин — давня міра довжини, що дорівнює 0,711 м. 

2. Ступа — пристрій для подрібнення речовин. 

3. Товкач — предмет видовженої форми, яким подрібнюють речовини. 

4. Мітла — великий віник.