За походженням слова поділяють на власне українські та запозичені (іншомовні).
Власне українські слова виникли на українському ґрунті:
дім, сизий, сім, мити, разом, над, і, навіть |
Іншомовні слова запозичені з різних мов:
• англійської: баскетбол, дизайн;
• грецької: музей, театр;
• італійської: акорд, тріо;
• латинської: клас, аудиторія;
• німецької: бутерброд, солдат;
• французької: пальто, пюре.
Запозичена лексика становить приблизно 10 % від усього словникового складу української мови.
Характерні ознаки більшості іншомовних слів (але не всі):
• початкові а, е, і: аналіз, ефект, історія;
• важкий для вимови збіг приголосних: скотч, спектр;
• збіг голосних: аудіо, зоопарк;
• наявність букви ф: естафета, фото;
• незмінність іменників на голосний: відео, таксі;
• буквосполуки кс, пс: ексчемпіон, Олександр, еліпс, психолог.
Більшість іншомовних слів мають власне українські відповідники:
аргумент — доказ, горизонт — обрій, атака — наступ, легітимний — законний, кастинг — відбір, менеджер — керівник, екстрений — негайний, прогрес — поступ |
Зверніть увагу: не слід насичувати мову іншомовними словами, якщо вони мають власне українські відповідники.
Уживання власне українських слів і запозичених
Іншомовні слова поширені в науковому стилі: інфінітив, трапеція, екватор.
У розмовному, художньому та публіцистичному стилях потрібно віддавати перевагу власне українським словам.
У словнику іншомовних слів подається значення та походження запозичених слів.
Про значення й походження іншомовних слів можна також дізнатися із тлумачного словника.