Є такі стилі мовлення: розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий публіцистичний та конфесійний (церковний).
Стилістика — розділ науки про мову, який вивчає стилі мовлення.
• Розмовний стиль використовують у спілкуванні з близькими людьми, за неофіційних обставин (розмова на побутові теми).
— Максимку, який урок тобі найбільше подобається? — Люблю математику, а також подобається світова література. — Який предмет все-таки більш до вподоби? — Люблю розв'язувати цікаві приклади. А який урок більше подобається, не замислювався. |
• Науковий стиль використовують у науці, техніці, освіті (доповіді, лекції, виступи, статті, підручники, наукові дослідження).
Для цього стилю характерні логічна послідовність і завершеність викладу.
Підручник — книга, яка містить основні відомості в галузі якоїсь науки і служить для навчання; посібник. |
• Офіційно-діловий стиль використовують у законах, актах, угодах, заявах, рішеннях, наказах, протоколах, договорах, звітах.
Кожен документ складають за встановленим зразком.
Стаття 20. Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. |
• Художній стиль використовують у художній літературі, де слово не лише інформує, а й здійснює естетичний вплив на читача (оповідання, повість, роман, п'єса, вірш).
Цей стиль характеризується використанням емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів), запровадженням авторських новацій (слів, значень, виразів, формування індивідуального стилю митця), широким використанням різноманітних типів речень тощо.
Ой, яка чудова українська мова! Де береться все це, звідкіля і як? Є в ній ліс — лісок — лісочок, пуща, гай, діброва, бір, перелісок, чорноліс. Є іще байрак. |
• Публіцистичний стиль використовують у журналістиці, політиці, громадському житті (промова, звернення, газетна стаття, нарис).
Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду й племені. |
• Конфесійний (церковний) стиль обслуговує сферу релігійно-церковного життя, його використовують у богослужбових книгах, церковних відправах, проповідях, молитвах тощо. Для нього характерна архаїчна лексика піднесеного плану, наявність церковнослов'янізмів, застарілі форми слів, певна побудова речень. Мова, як правило, монологічна, сповнена ораторських прийомів.
Вкороти свій гнів, умилосердися, бо Твоя є сила милувати і спасати. Тому й продовжи ласку Твою для людей Твоїх... |
Перед початком спілкування потрібно врахувати ситуацію, учасників, тему, мету та умови спілкування, а також форму та вид мовлення.