Стилі мовлення
Є такі стилі мовлення: розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий публіцистичний та конфесійний (церковний).
Стилістика — розділ науки про мову, який вивчає стилі мовлення.
• Розмовний стиль використовують у спілкуванні з близькими людьми, за неофіційних обставин (розмова на побутові теми).
|
— Максимку, який урок тобі найбільше подобається? — Люблю математику, а також подобається світова література. — Який предмет все-таки більш до вподоби? — Люблю розв'язувати цікаві приклади. А який урок більше подобається, не замислювався. |
• Науковий стиль використовують у науці, техніці, освіті (доповіді, лекції, виступи, статті, підручники, наукові дослідження).
Для цього стилю характерні логічна послідовність і завершеність викладу.
|
Підручник — книга, яка містить основні відомості в галузі якоїсь науки і служить для навчання; посібник. |
• Офіційно-діловий стиль використовують у законах, актах, угодах, заявах, рішеннях, наказах, протоколах, договорах, звітах.
Кожен документ складають за встановленим зразком.
|
Стаття 20. Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. |
• Художній стиль використовують у художній літературі, де слово не лише інформує, а й здійснює естетичний вплив на читача (оповідання, повість, роман, п'єса, вірш).
Цей стиль характеризується використанням емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів), запровадженням авторських новацій (слів, значень, виразів, формування індивідуального стилю митця), широким використанням різноманітних типів речень тощо.
|
Ой, яка чудова українська мова! Де береться все це, звідкіля і як? Є в ній ліс — лісок — лісочок, пуща, гай, діброва, бір, перелісок, чорноліс. Є іще байрак. |
• Публіцистичний стиль використовують у журналістиці, політиці, громадському житті (промова, звернення, газетна стаття, нарис).
|
Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду й племені. |
• Конфесійний (церковний) стиль обслуговує сферу релігійно-церковного життя, його використовують у богослужбових книгах, церковних відправах, проповідях, молитвах тощо. Для нього характерна архаїчна лексика піднесеного плану, наявність церковнослов'янізмів, застарілі форми слів, певна побудова речень. Мова, як правило, монологічна, сповнена ораторських прийомів.
|
Вкороти свій гнів, умилосердися, бо Твоя є сила милувати і спасати. Тому й продовжи ласку Твою для людей Твоїх... |
Перед початком спілкування потрібно врахувати ситуацію, учасників, тему, мету та умови спілкування, а також форму та вид мовлення.