Фонетична транскрипція (звуковий запис)

Для пе­редавання звуків вимови на письмі використовують фонетичну транскрипцію.

• Кожний звук або все слово беруть у квадратні дужки.

[у], [т], яма [йама]

 

• Звуки не бувають великими або малими, тому в транскрипції для їх по­значення використовують лише малу літеру.

Одеса [одеса], Микола [микола]

 

• М'які приголосні позначають угорі скісною рискою [′].

рись [рис′], тальк [тал′к].

Оскільки звук [й] завжди м'який (він твердим не буває), то й не має по­треби в транскрипції використовувати риску для позначення м'якості.

 

• Знак м'якшення у транскрипції не вживають, оскільки він не позначає звука, а вказує на м'якість попереднього приголосного.

ось [ос′], мальок [мал′ок], день [ден′]

 

• Для позначення пом'якшення твердого приголосного у транскрипції використовують апостроф [҆᾿].

гілка [г᾿ілка], бювет [б᾿увет], очі [оч᾿і]

 

• Коли буквосполучення дз передає один звук, тоді зверху позначають круглу дужку [дз], [дз′].

дзиґа [дзиґа], ґедзь [ґедз′]

 

• Буквосполучення дз передає два звуки [д] і [з],  коли [д] належить до префікса, а [ж] — до кореня.

відзвучала [в᾿ідзвучала], відзвук [в᾿ідзвук], відзначає [в᾿ідзначайе]

 

• Коли буквосполучення дж передає один звук, тоді зверху позначають круглу дужку [дж].

джміль [джм᾿іл′], раджу [раджу], воджу [раджу]

 

• Буквосполучення дж передає два звуки [д] і [ж],  коли [д] належить до префікса, а [ж] — до кореня.

піджива [п᾿іджива], піджарка [п᾿іджарка]

 

• Буква щ завжди позначає два звуки [шч].

щит [шчит], щастя [шчаст′а], дощ [дошч]

 

• Буква ї завжди позначає два звуки [йі].

їда [йіда], пір'їнка [п᾿ірйінка], їзда [йізда]

 

• Букви я, ю, є позначають два звуки [йа], [йу], [йе]:

— на початку слова: Ярина [йарина], юнак [йунак], єнот [йенот];

— після літери, що позначає голосний звук: маяк [майак], стою [стойу], моє [мойе];

— після апострофа чи м'якого знака: б'ю [бйу], кольє [кол′йе];

• Букви я, ю, є після приголосного звуку позначають один звук [а], [у], [е] і м'якість або напівм'якість попереднього приголосного.

дитятко [дит′атко], бюст [б᾿уст];

 

• Подвоєні літери передають на письмі один подовжений звук (подов­ження позначають двокрапкою).

звання [зван′:а], віддати [в᾿ід:ати], ванна [ван:а], годинник [годин:ик]

 

• Голосні приголосні звуки [а], [у], [і] завжди вимовляють чітко. 

гама [гама], пустун [пустун], вірність [в᾿ірн’іст’]

 

• Звук [о] наближається у вимові до [у] лише перед складом із наголошеним [у] або [і].

зозу́ля [зоузул’а], голу́бка [гоулубка], Полі́на [поул’іна], колі́но [коул’іно]

 

• У решта випадків голосний звук [о] вимовляють чітко як у наголошеній, так і в ненаголошеній позиції.

молоко́ [молоко], пото́ки [потоки], го́лубка [голубка]

 

• Наголошені голосні звуки [е] та [и] завжди вимовляють чітко.

спе́ка [спека], се́ла [села],  Мари́на [марина], узи́мку [узимку]

 

• Ненаголошений голосний звук [е] у вимові наближається до [и].

бере́за [беиреза], сестра́ [сеистра], де́рево [деирево]

 

• Ненаголошений голосний звук [и] у вимові наближається до [е].

зима́ [зиема], писа́ти [пиесати], пили́нка [пиелинка]

 

• Дзвінкі приголосні звуки в кінці слова і складу ви­мовляють дзвінко.

сад [сад] (не [сат]), сядь [с’ад’] (не [с’ат’]), казка [казка] (не [каска]), мороз [мороз] (не [морос]), морж [морж] (не [морш]), дужка [дужка] (не [душка]),  ріг [р’іг] (не [р’іх]), зуб [зуб] (не [зуп])

 

• Лише дзвінкий приголосний [г] у вимові оглушується перед глухим приго­лосним звуком.

кігті [к᾿іхт’і], нігті [н᾿іхт’і], легко [лехко], вогко [вохко]

 

• Приголосний сонорний звук [в] треба вимовляти ніби короткий голосний [у] (зближуючи верх­ню й нижню губу) у таких позиціях:

— на початку слова перед приголосним звуком: вчора [у чора], вліз [ул’із];

— у кінці слова: лев [леу], любов [л’убоу], поклав [поклау];

— між голосним і приголосним: завтра [заутра], навчання [научан’:а].

Звук [у] хоч і близький до голосного [у], проте він не утворює складу, тому його називають у нескладовий.

 

•  Глухі приголосні звуки перед дзвінкими у вимові уподібнюються до парних їм дзвінких.

боротьба [бород’ба], вокзал [воґзал]

 

• Дієслова на –ться, -шся — [ц’:а], [с’:а].

пишуться [пишуц’:а], трешся [трес’:а]

 

• Префікси роз-, без- промовляємо двояко — [роз] або [рос], [без] або[бес].

розписати [розпиесати] або [роспиесати] безхмарний [безхмарнией] або [бесхмарнией]

 

•  Префікс з перед с вимовляємо як [с], тому приголосний подовжується. 

зсунути [с:унути]

 

• Усі тверді приголосні перед м’якими уподібнюємо до парних  їм м’яких приголосних.

пісня [п᾿іс’н’а], радість [рад’іс’т’]

 

• Свистячі приголосні [з], [ц], [с] перед шиплячими [ж], [ч] [ш] змінюються на шиплячі, маємо подовжені шиплячі. 

розжувати [рож:уватие], зшити [ш:итие], занісши [зан’іш:ие]

 

• Приголосний [т] перед [ц’] або [ч] змінюються відповідно на [ц’] або [ч] і подовжуються. 

нитці [ниц’:і], скотч [скоч:]

 

• Шиплячі приголосні [ж], [ч], [ш] перед свистячими [з’], [ц’] [с’] змінюються відповідно на свистячі [ж]—>[з’], [ч]—>[ц’], [ш]—>[с’]. 

стежці [стез’ц’і], качці [кац’:і], ромашці [ромас’ц’і]

 

• У словах невістці, шістсот і подібних літеру т пишемо, але звук [т] не вимовляємо (тут спрощується лише вимова).

невістці [неив᾿іс’ц’і], шіст­сот [ш᾿іс:от]