- ГДЗ для 1 класу
- ГДЗ для 2 класу
- ГДЗ для 3 класу
- ГДЗ для 4 класу
- ГДЗ для 5 класу
- ГДЗ для 6 класу
- ГДЗ для 7 класу
- ГДЗ для 9 класу
Фонетична транскрипція (звуковий запис)
Для передавання звуків вимови на письмі використовують фонетичну транскрипцію.
• Кожний звук або все слово беруть у квадратні дужки.
|
[у], [т], яма [йама] |
• Звуки не бувають великими або малими, тому в транскрипції для їх позначення використовують лише малу літеру.
|
Одеса [одеса], Микола [микола] |
• М'які приголосні позначають угорі скісною рискою [′].
|
рись [рис′], тальк [тал′к]. |
Оскільки звук [й] завжди м'який (він твердим не буває), то й не має потреби в транскрипції використовувати риску для позначення м'якості.
• Знак м'якшення у транскрипції не вживають, оскільки він не позначає звука, а вказує на м'якість попереднього приголосного.
|
ось [ос′], мальок [мал′ок], день [ден′] |
• Для позначення пом'якшення твердого приголосного у транскрипції використовують апостроф [҆᾿].
|
гілка [г᾿ілка], бювет [б᾿увет], очі [оч᾿і] |
• Коли буквосполучення дз передає один звук, тоді зверху позначають круглу дужку [дз], [дз′].
|
дзиґа [дзиґа], ґедзь [ґедз′] |
• Буквосполучення дз передає два звуки [д] і [з], коли [д] належить до префікса, а [ж] — до кореня.
|
відзвучала [в᾿ідзвучала], відзвук [в᾿ідзвук], відзначає [в᾿ідзначайе] |
• Коли буквосполучення дж передає один звук, тоді зверху позначають круглу дужку [дж].
|
джміль [джм᾿іл′], раджу [раджу], воджу [раджу] |
• Буквосполучення дж передає два звуки [д] і [ж], коли [д] належить до префікса, а [ж] — до кореня.
|
піджива [п᾿іджива], піджарка [п᾿іджарка] |
• Буква щ завжди позначає два звуки [шч].
|
щит [шчит], щастя [шчаст′а], дощ [дошч] |
• Буква ї завжди позначає два звуки [йі].
|
їда [йіда], пір'їнка [п᾿ірйінка], їзда [йізда] |
• Букви я, ю, є позначають два звуки [йа], [йу], [йе]:
— на початку слова: Ярина [йарина], юнак [йунак], єнот [йенот];
— після літери, що позначає голосний звук: маяк [майак], стою [стойу], моє [мойе];
— після апострофа чи м'якого знака: б'ю [бйу], кольє [кол′йе];
• Букви я, ю, є після приголосного звуку позначають один звук [а], [у], [е] і м'якість або напівм'якість попереднього приголосного.
|
дитятко [дит′атко], бюст [б᾿уст]; |
• Подвоєні літери передають на письмі один подовжений звук (подовження позначають двокрапкою).
|
звання [зван′:а], віддати [в᾿ід:ати], ванна [ван:а], годинник [годин:ик] |
• Голосні приголосні звуки [а], [у], [і] завжди вимовляють чітко.
|
гама [гама], пустун [пустун], вірність [в᾿ірн’іст’] |
• Звук [о] наближається у вимові до [у] лише перед складом із наголошеним [у] або [і].
|
зозу́ля [зоузул’а], голу́бка [гоулубка], Полі́на [поул’іна], колі́но [коул’іно] |
• У решта випадків голосний звук [о] вимовляють чітко як у наголошеній, так і в ненаголошеній позиції.
|
молоко́ [молоко], пото́ки [потоки], го́лубка [голубка] |
• Наголошені голосні звуки [е] та [и] завжди вимовляють чітко.
|
спе́ка [спека], се́ла [села], Мари́на [марина], узи́мку [узимку] |
• Ненаголошений голосний звук [е] у вимові наближається до [и].
|
бере́за [беиреза], сестра́ [сеистра], де́рево [деирево] |
• Ненаголошений голосний звук [и] у вимові наближається до [е].
|
зима́ [зиема], писа́ти [пиесати], пили́нка [пиелинка] |
• Дзвінкі приголосні звуки в кінці слова і складу вимовляють дзвінко.
|
сад [сад] (не [сат]), сядь [с’ад’] (не [с’ат’]), казка [казка] (не [каска]), мороз [мороз] (не [морос]), морж [морж] (не [морш]), дужка [дужка] (не [душка]), ріг [р’іг] (не [р’іх]), зуб [зуб] (не [зуп]) |
• Лише дзвінкий приголосний [г] у вимові оглушується перед глухим приголосним звуком.
|
кігті [к᾿іхт’і], нігті [н᾿іхт’і], легко [лехко], вогко [вохко] |
• Приголосний сонорний звук [в] треба вимовляти ніби короткий голосний [у] (зближуючи верхню й нижню губу) у таких позиціях:
— на початку слова перед приголосним звуком: вчора [у чора], вліз [ул’із];
— у кінці слова: лев [леу], любов [л’убоу], поклав [поклау];
— між голосним і приголосним: завтра [заутра], навчання [научан’:а].
Звук [у] хоч і близький до голосного [у], проте він не утворює складу, тому його називають у нескладовий.
• Глухі приголосні звуки перед дзвінкими у вимові уподібнюються до парних їм дзвінких.
|
боротьба [бород’ба], вокзал [воґзал] |
• Дієслова на –ться, -шся — [ц’:а], [с’:а].
|
пишуться [пишуц’:а], трешся [трес’:а] |
• Префікси роз-, без- промовляємо двояко — [роз] або [рос], [без] або[бес].
|
розписати [розпиесати] або [роспиесати] безхмарний [безхмарнией] або [бесхмарнией] |
• Префікс з перед с вимовляємо як [с], тому приголосний подовжується.
|
зсунути [с:унути] |
• Усі тверді приголосні перед м’якими уподібнюємо до парних їм м’яких приголосних.
|
пісня [п᾿іс’н’а], радість [рад’іс’т’] |
• Свистячі приголосні [з], [ц], [с] перед шиплячими [ж], [ч] [ш] змінюються на шиплячі, маємо подовжені шиплячі.
|
розжувати [рож:уватие], зшити [ш:итие], занісши [зан’іш:ие] |
• Приголосний [т] перед [ц’] або [ч] змінюються відповідно на [ц’] або [ч] і подовжуються.
|
нитці [ниц’:і], скотч [скоч:] |
• Шиплячі приголосні [ж], [ч], [ш] перед свистячими [з’], [ц’] [с’] змінюються відповідно на свистячі [ж]—>[з’], [ч]—>[ц’], [ш]—>[с’].
|
стежці [стез’ц’і], качці [кац’:і], ромашці [ромас’ц’і] |
• У словах невістці, шістсот і подібних літеру т пишемо, але звук [т] не вимовляємо (тут спрощується лише вимова).
|
невістці [неив᾿іс’ц’і], шістсот [ш᾿іс:от] |